«Майбутнє України треба вибудовувати уже сьогодні»

Фотовиставка найкращих світлин Фотоконкурсу «День»-2013, представлення нової збірки «Підривна література» з Бібліотеки газети. Цю серію було широко представлено такими беззаперечними авторитетами в царині історичних досліджень, як Іван Огієнко, В’ячеслав Липинський, Степан Бандера (з передмовою Петра Кралюка!), Ліна Костенко, та ще низкою відомих імен. Тепер я маю ці книжки...  До речі, щиро вдячна за царський подарунок від знаної в Луцьку людини — це книжка Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене», теж з Бібліотеки газети. Її, як і інші книжки, можна було придбати на ятці в холі наукової бібліотеки. Кортить ще мати «бабусю» Бібліотеки газети «День» — за відгуками — суперкнижку за знаковим впливом на читацьку аудиторію — це «Україна Іncognita». У книжці є такі статті, як «Римський світ на півдні України», «Севастополь — місто чиєї слави?», стаття філософа Сергія Борисовича Кримського про Софію Київську...  Це ті необхідні нам сьогодні історичні фрески, які є посилом і в день сьогоднішній, і в наше завтра. Ми переконуємося ще і ще раз, що саме незасвоєні уроки минулого дозволяють горе-політикам уседозволеність, яка болюче б’є по сьогоденню. Торувати шлях в успішне майбутнє України з допомогою зокрема й історичних знань — таке завдання ставить перед собою колектив газети «День», і успішно працює в цьому напрямі.

Хочеться подякувати пані Наталії Яворській і її команді за злагоджену, чітку роботу з аудиторією читачів, що підходили, брали книжки, буклети, гортали, читали, радились і вирішували, яку книжку придбати. На всі питання пані Наталія давала вичерпні, точні відповіді. Імпонувала висока культура спілкування... Європейський стиль! Так, ятка з книжками «Бібліотеки газети «День»         — це теж один із «брендів» заходу!

Із унікальною фотовиставкою Фотоконкурсу «День»-2013 раджу призначити побачення-осмислення всій Україні, куди тільки «День» зі своїм дітищем завітає. «Майдан», «Небесна Сотня» не відпустять вас і півгодини, і годину, і більше... Ви переглянете фото і раз, і вдруге, і втретє... Вони прикують ваш зір, ваше серце, ваші думи-міркування...

Наче з ікон зійшли обличчя українців      — наших бабусь і дідусів. Це щось особливе, вселенське... Мудрість, біль, радість, любов, добро і зло.

А ще обличчя ровесників моєї внучки-студентки і внука-шестикласника... Вдивлялася в них — і клубок щемко підкотив під горло... Такі красиві, світлі! Майбутнє моєї країни — саме вони, молоді, його вже засіяли подвигом Небесної сотні і так заявили про себе, що весь світ охнув: «Оце Україна! Оце українці! Оце нація! Оце народ! Слава, слава Україні!!! Героям слава!!!» Здається, такі пафосні слова, але в світлі подій в Україні листопада 2013 р. і січня, лютого, березня 2014 р. лунають так природно. Природно, бо таким є сьогоднішнє буття в Україні. Ми всі, наче білі ангели, летимо в майбутнє, поєднані спільною бідою            — в Україну прийшов окупант, сусід, який називав себе братом, а виявився великошовіністичним російським наці з імперськими амбіціями і фашистським почерком. Цей «брат» знає тільки одну мову — мову насилля!

Спілкування з головним редактором газети «День» мала особисте — очі в очі        — і досить тривале, в формі діалогу, бо наболіле в мені шукало мудрого співрозмовника... Ми з Ларисою Олексіївною знайомі вже років із шість — вона була запрошена на ІІІ канал Українського радіо «Культура, духовне відродження» на одну з передач як «знакова постать». Так у ефірі відбулося наше знайомство. Потім, у №226 за 12 грудня 2009 року, газета «День» опублікувала мою статтю «Син землі сибірської». Завдяки тому, що видання тримовне — видається українською, російською й англійською, — сьогодні відвідувачі музеїв велета світової літератури, яким ще за життя став Віктор Петрович Астаф’єв, можуть прочитати цей номер газети «День» і в рідній письменникові сибірській Овсянці, що поблизу Красноярської ГЕС, і в музеї Красноярську Віктора Петровича Астаф’єва, і в музеї Західносибірського медичного університету імені В.Ф. Войно-Ясенецького (святителя-хірурга Луки) і в наукових бібліотеках вишів міста Красноярська... І це знаково, це свідчить про мудру далекоглядну видавничу політику колективу редакції, бо одна лиш українська версія газети не мала би  такого резонансу!

...«Мої університети» — під такою назвою 2005 року вийшла книжка Л.     Івшиної. Маю її з автографом автора... І розумію, що продовження буде. І  про цю зустріч зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і лучанами — читачами газети «День» — теж буде мова.

...«Майбутнє України треба вибудовувати уже сьогодні — в свідомості громадян» — ось що поєднало  усі діалоги, зустрічі, знайомства з Бібліотекою «Дня» і новою серією «Підривна література», з Фотовиставкою «День»-2013, через спілкування поза програмою.

Як поширити територію розуму? Треба, треба усвідомити наслідки НЕ  читання... Про російські ЗМІ та внутрішнє роззброєння; про самоаналіз і патріотизм; про закономірність ситуації в країні... і ще десятки «про» були темою діалогів... Бо Лариса Івшина на початку спілкування заявила: «Наша зустріч має відбуватися в формі діалогу... Ви запитуєте, ви апелюєте, ви опонуєте, ви відстоюєте свою думку... Пропонуєте — дійте!!! Тільки так! Гартуйте себе в ділі...»

Особисто на моє болісне: «Я прожила серед росіян 30 років і думала, що знаю їх...» Лариса Івшина сказала: «Сьогодні Росія вже інша, це вже не є Росія цього велетня духу Віктора Петровича Астаф’єва. В цій країні сьогодні культ російського великодержавного імперського шовінізму...»

Зустрічалася Лариса Івшина з лучанами 7 березня 2014 року. Реальність «ПІСЛЯ» мені не могла наснитись у найстрашнішому сні — вона перевершила всі прогнози: Росія порушила кордони суверенної держави — моєї України, під дулами автоматів провела «референдум» на захопленій території, рішенням свого законодавчого органу — Державної думи РФ приєднала Крим до Російської Федерації... Розлучаємося з ілюзіями... Який братній народ, коли росіяни «ликуют» від такого рішення Держдуми?! Тих, хто засуджує політику Путіна щодо  України, в Росії сьогодні меншість. Бацила шовіністична вже розрослась до рівня злоякісної пухлини, причому, в критичній IV стадії. Путінську Росію спинить сьогодні тільки світ... Тільки світ і Україна... За умови, що політики українські будуть дбати про державу, а не про свій гаманець.