Менше держави — більше порядку

Здавалося б, наші нинішні труднощі походять із економічної кризи, викликаної хижістю і дурістю правлячого ладу. Насправді причина набагато глибша. Справді, чому більш розумні керовані не можуть прогнати від влади менш розумних управителів?

Біда в тому, що в очах співгромадян існування нинішнього правлячого шару виправдане тим, що він продовжує традиції державного управління, законний, і без нього встановляться безвладдя і хаос. Такі думки засновано на забобонах суспільства, яке злою волею суттєво втратило своє коріння.

Після розвалу колишнього СРСР на місці УРСР виникла незалежна українська держава. І разом з тим наша країна досі не має державності у справжньому розумінні цього слова. Звідси виникає багато що. І цілком обгрунтоване недовір'я народу до держави — спадкоємця більшовицького апарату насилля. І відсутність влади у правовому плані цього поняття. І звичайно ж, нелегітимність нинішнього правлячого ладу. Стало можливим у XX столітті від Різдва Христового існування утворення, що присвоїло собі найменування «держава» і заснованого не на силі права, а на праві сили.

Нинішній державний апарат все більше намагається розширити свої функції, що дають можливості хабарництва і свавілля. Такі всевладність і вседозволеність загнали в «тінь» значну частину нашої економіки, спричиняють масове ухиляння від податків, дозволяють створювати легальні дахи для кримінальної і напівкримінальної діяльності. Нарешті, апарат, що розрісся, поглинає гігантські кошти, не даючи суспільству корисної віддачі. Звідси — непосильні і незрозумілі платникам податки.

Останнім часом свавілля чиновників все більше розповсюджується на сферу неурядових організацій. Істинну благодійницьку діяльність намагаються обкласти безсоромними поборами. Держустанови намагаються «керувати» неурядовими організаціями. Таке положення вже сьогодні веде до розриву держави із суспільством, веде до акцій громадянської непокори, а то й до екстремістських дій представників молодіжних неурядових організацій, навіть тих, які принципово заперечують насильство.

Функції держави підлягають жорсткому законодавчому обмеженню, а кількість чиновників — різкому скороченню. Справа держави — не управляти суспільством, а забезпечити виконання законів, заснованих на нормах права.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА РЕФОРМ

Основна проблема багатьох реформ у країні — безгрошів'я. Видно, що в таких умовах треба різко обмежити державні витрати. Але рік за роком бюджет країни є дефіцитним, держава вдається до зовнішніх позик, які штовхають його у боргову яму, а невиплати пенсій, зарплат, допомог стають соціальним бичем.

Гроші, що виділяють на зарплату, дістаються її одержувачам лише після багаторазових «прокруток», а часто їх навіть неможливо виділити через «діри» у бюджеті. Соціальні допомоги — безадресні й розмазані однаково по заможних і незаможних, та ще «зацікавлені особи свідомо перешкоджають введенню пенсійних рахунків — так набагато зручніше «прокручувати».

Податкові служби ганяються за мізерними сумами громадян, які халтурять, а тим часом більшість платежів у країні — тіньові. Люди дуже правильно не довіряють вітчизняним банкам.

Вихід із зачарованого кола лежить на поверхні — не займатися дешевим популізмом і не приймати бюджет, що виконується з таким нездійсненним планом зборів податків.

Для цього доведеться різко скоротити державної витрати на утримання управлінського апарату, різко скоротити чисельність внутрішніх військ, спецслужб, митниці, залишити чисельність Збройних сил у розумних межах, перейти до адресної соціальної допомоги і до встановлення реальної заробітної плати.

Необхідно всіляко стимулювати створення пенсійних фондів, в які громадяни зможуть вкладати будь-які посильні суми з будь-яких джерел прибутків. Це допоможе примусити працювати частину «тіньових» грошей.

Затримки виплати заробітної плати, пенсій, допомог повинні жорстоко каратися безумовним банкрутством боржників або пенею розміром певного процента за день прострочення.

І, нарешті, головне — треба в корені оздоровити банківську систему безжалісним збанкрученням усіх неспроможних банків. На український ринок необхідно терміново впустити іноземні банки. Тоді вітчизняним доведеться вести конкурентну боротьбу, яка неминуче дасть клієнта, допоможе залучити кошти з «панчох», підвищить надійність банківської системи загалом, і зрештою — оздоровить усю економіку країни.

Створення стійкої банківської системи — сьогодні головна проблема наших реформ.