Меценати, допоможіть збереженню спадщини Великого сина України!

Дорога Ларисо Олексіївно!

Мене, прикуту до ліжка, гормонально залежну хвору-інваліда, змусила взятися за перо невеличка стаття Тетяни Поліщук під назвою «Під загрозою раритети Бориса Гмирі!».

Ларисо Олексіївно, можливо, у Вас ще не дійшли, як то кажуть, руки прочитати книжку «Щоденники (1930—1969)». Якщо це так, то я Вам просто заздрю, що Ви ще маєте таку можливість, а я вже не можу багато читати. Мій зір забрала газета «День», а без неї я просто не можу існувати! А «Щоденники» мені переказують мої друзі. Хоч більшість із них в інших джерелах я вже читала, та з насолодою слухаю розповіді, бо вони того варті.

Селянська дитина з Лебедина (Сумської області), велика родина, пухли в Голодомор, а батько помер з голоду. І ця дитина стала інженером. Після 30 років Борис прослухався у відомого харківського професора співу Павла Васильовича Голубєва (учня геніального італійця Бугамеллі!), який констатував, що Гмиря не знає нот. Але голос Бориса його зацікавив. Так почалася велика праця і щира дружба...

Багата наша земля на таланти, а про чудові голоси й говорити нічого! Але голос Гмирі, його музично-артистичний комплекс, багатогранність Великого співака всесвітнього масштабу не має собі рівних!

А минають роки, десятиліття, сторіччя від дня його народження... По всій Україні з’являються меморіальні дошки (це він має), пам’ятники, але не для Бориса Романовича Гмирі! В ідеальному стані його колосальна спадщина (читаю статтю в газеті). Зусиллями Фонду Б. Гмирі, який очолює невгамовна Г. В. Принц, виходять книжки, реставруються диски, організовується міжнародний конкурс вокалістів імені Б. Р. Гмирі, а його музею немає, пам’ятника теж немає.

Майже щодня в пресі повідомляють про спорудження нових пам’ятників митцям, котрі не так давно померли. Я нічого не маю проти цих митців, мабуть, вони цього варті, але всі вони разом не можуть дорівнятися до Великого Бориса!

У Ленінграді так шанували Бориса Романовича, що виникла співдружність «Гмиряни». А в нас Київрада не може врятувати спадщину одного з найвидатніших синів України! Де ж наші меценати, де інтелігенція, де найбагатші українці?! Згадайте, чиїх батьків ви діти! Сприяйте збереженню спадщини Великого сина України!

ДО РЕЧІ, публікація в «Дні» (№220) має великий резонанс серед небайдужих людей і шанувальників творчості співака. Як розказала президент Благодійного фонду Бориса Гмирі Ганна ПРИНЦ, до неї приходять кияни й приносять хто скільки може грошей. Обіцяли допомогти депутати ВР, фракції «БЮТ-Батьківщина» Андрій Павловський і депутат Київради Дмитро Андрієвський, а також представники Української народної партії. Передзвонили Ганні Василівні з Кабміну й сказали, що, можливо, викуплять тираж, а кілька днів тому передали 9 тис. доларів від Балоги, міністра надзвичайних ситуацій України (Віктор Іванович дав гроші особисто від себе). Пані Принц дякує всім за допомогу. Нині лишився борг 170 тисяч гривень!