Мова та нація
Певні партії обіцяють надати державний статус російській мові, яка в Україні і так поширена. Популярна людина закликає обрати її, бо вона побувала в демократичних державах і знає, як побудувати таке ж гарне життя, як і там. Але обіцяє мовою іншої держави. Вона якось не помітила, що в розвинутих державах політики не спілкуються зі своїми виборцями мовою сусідньої держави. Навпаки, там дбають про свою мову. Це одна з ознак розвинутої держави і розвинутої нації. Якщо популярна людина цього не збагнула, то хіба вона збудує нам Європу?
Один герой країну з кризи не виведе. З кризи може вийти тільки нація. А яка ж ми нація, коли нехтуємо рідною мовою?
Мова — це культурна цінність. Її треба берегти. Без усвідомлення цієї істини немає нації.
Нас закликають до братського союзу не з усім людством, а лише з деякими державами. Але чому ж нам дружити саме з тими державами, де погані справи з демократією? Звичайно, з сусідами потрібно жити мирно. Але деякі партії в нас відверто стають п'ятою колоною російського імперіалізму.
Мене особливо дивує, коли українці виступають за знищення рідної мови. А хіба росіянам подобається виступати окупантами, що нищать культуру країни, в якій живуть? Це ж можна запитати і у представників інших національностей.
Необхідно бути порядними, патріотичними громадянами України. Ні, я не закликаю штурмувати російське посольство, палити російський прапор чи когось бити. Ми живемо в демократичній країні. І на образу нашої нації і держави, нас можемо відповісти демократично — на виборах. В Україні у владу необхідно обирати українські партії.
