Мовна політика на практиці

Дорога моя газета! Яке щастя, що ти в мене є!.. Я завжди відзначаю всі газетні свята, події, тож цими днями перечитувала дорогого Мейса в день його народження. Як мені хочеться мати його фото, але не знаю, де можна його дістати. Дуже уболіваю за мовне питання, а особливо через те, що торкнулось воно мене особисто.

Річ у тім, що дуже дорогі мені знайомі збираються повінчати чудову пару закоханих. Я стала міркувати про подарунок, щоб була добра згадка на довгі роки і щоб я могла втілити свій задум. Саме в цей час я отримала (вже не вперше!) запрошення від товариства «Букер і Букер» взяти участь у лотереї згідно з одержаним мною переліком різноманітних книжкових видань. Пропозиція супроводжувалася багатьма чудовими картинками, порадами, як це все оформити, що дає великий шанс стати дуже «багатою».

Хоч як це смішно, а серед рекомендованої друкованої продукції я угледіла саме те, що мене зацікавило для весільного подарунка. Це «Традиції української кухні», чудове видання і ціна 199 гривень. Звичайно, я швиденько написала до «Букер і Букера», щоб мені надіслали цю річ. Як посипались на мене листи з питанням, якого кольору машину я хочу отримати, бо мій виграш уже майже гарантовано. Все це листування велося вишуканою українською мовою, та я все одно нічому не вірила, а просила надіслати мені обраний мною примірник, бо він мене цікавить без великих виграшів. Через декілька днів я його отримала, розкриваю, а там купа документів для остаточного оформлення, але «Традиции украинской кухни» надруковано російською мовою! Моїх молодят це б образило, про що я написала в редакцію «Букер і Букер» і попросила вислати таке ж видання рідною мовою. У відповідь мене попередили, що якщо я не відправлю гроші електронною поштою до 28 лютого, на мене буде подано позов до суду. От вам і рідна мова! І так на кожному кроці!

Успіху моїй газеті, здоров’я її працівникам і витримки дорогій пані Ларисі!