Моє бачення реформи медицини
Я читав статтю В. Рижкова про реформу медицини на Дніпропетровщині (див. «День» № 27 від 14 лютого 2013 року). Автор мав рацію, коли написав, що заблукали в реформі. А я б навіть сказав, що роблять її безладно, неправильно, непрофесійно, недосвідчено. Про це на місці я говорив і писав, що роблять її для форми, до того ж ті, хто не був практичним лікарем, а теоретики. Слід зазначити, що в радянські часи питання про медобслуговування і профілактику було поставлене на високому рівні. А зараз все, що було досягнуто, просто розвалюють на догоду вподобаній кимось так званій родинній медицині. Можливо, вона і потрібна. Проте це як доповнення для досконалості. А головне — в організації серйозних заходів для лікування серйозних хвороб. Чого без державного втручання зробити просто неможливо.
Адже з медиками, що лікують, ніхто не обговорював, як все зробити краще. Не запитував поради ніхто й у тих, хто лікується. А всі вони під час обговорення дали б вірний напрям, щоб не заблукати. А так заблукали до страху за своє місце, а не на користь справи.
Моє бачення таке: реформа йде на розвал. Про це говорять і медики, і персонал. Вони бачать, що необхідно в медицині, але це не робиться. Робиться просто все гірше. Реформу я розумію таким чином: по-перше, потрібні лікарі. У нас в лікарні їх немає. Якщо терапевтів не вистачає, то окуліста і оториноларинголога просто немає. У нас практично немає дитячого відділення. На його місці відкрили церкву. Немає і фтизіатрів. Це важка професія. І оплата праці у них, як і в інших лікарів, низька. Ось причина. І на страшні хвороби люди йшли б, якби працю і страх цінувала влада. В лікарнях немає працюючих ліфтів — вантажного і пасажирського. В лікарні немає ліків. Все потрібно купити самотужки. Не годують в лікарні. Щоправда, подекуди годують. Ось все це треба реформувати. А не хвалитися написанням назв на кабінетах «Родинна медицина». Це не реформа. Кореспондент «Дня» все висвітлив правдиво і достовірно. Мені 78 років, я лікувався в лікарні, й не одній, а в п’яти, тому все знаю не з чуток, а з власного досвіду.
