Надія все ще залишається

Живу з «Днем» постійно, перечитую по декілька разів деякі статті, підкреслюю червоним олівцем особливо цінне.

Почну з «солодкого». Вдячна Л. Засєді за статтю «Зимова вишня» («День», № 237-238, 24—25 грудня 2010 року).

У понеділок 17.01.2011 р. змусила себе подивитись «Свободу слова» з А. Куликовим. Гнітючий осад залишили по собі запрошені п. Куликовим: Колісниченко, Корнілов, Голуб, Бузина, Іщенко.

Після прочитання статті великої Людини Джеймса Мейса «Соціально-генетична спадщина геноциду і тоталітаризму в Україні та шляхи її подолання» («День», № 217-218, 26—27 листопада 2010 року) дізналась, як Д. Мейс знав нашу дійсність, як правильно оцінив і Д. Табачника, і Д. Видріна ще в 1995 році.

Читаю історичні статті і скрізь бачу зраду. Зараз чуємо, що Ю. Тимошенко незаконно витратила близько 300 млн. доларів у кризовий рік на виплату пенсій. Виникає аналогія — Межигір’я 140 га, а та реліктова земля дорога — не менше 20 000 доларів за сотку. От і виходить приблизно 280 млн. доларів. То де ж справедливість?

А Ю. Луценку ставлять за вину 40 тис. гривень тоді, коли спецпенсіонери щомісячно отримують до 60 тис. гривень. А оскільки наші високопосадовці в більшості теж спецпенсіонери, то і скасовувати цю нерівність у пенсіях вони ну ніяк не можуть — тут закон! Це теж справедливість? А от дітям війни (я теж із них) хочуть урізати доплати. Хоч це був «Закон про дітей війни», ухвалений Верховною Радою. А от підвищення заробітної плати урядовцям було введене постановою уряду. І це друга після кадрової (у партії) велика помилка Ю. В.

Нова (стара) влада витісняє всіх основних опонентів. Попустили «віжки» для О. Тягнибока. Бо ті 3—5%, що він може отримати — владі не загрожують. Така опозиція владі, мабуть, підходить. А ще, за висловом п. Чечетова, хорошим опозиціонером є Ю. Костенко. Розбрат у правих, мені здається, почався з розколу Руху, де п. Костенко грав не останню скрипку. Не можу забути, як перед президентськими виборами п. Костенка майже щодня запрошували на радіо «Ера» і він «громив» своїх. Не потрібно було ПР нічого робити, а тільки запрошувати Юрія Івановича. Після його спічів тепер і «Еру» не слухаю, бо це вже не те радіо, що було під час Майдану 2004 р.

Думаю, що А. Гриценко несе моральну відповідальність за своє голосування «проти всіх», бо почав про це говорити дуже рано і наполегливо. А от при ратифікації харківських угод його не було у ВР. Отут би і проявити свої командирські здібності.

А ще хочеться звернутися через газету до Т. Чорновола. Він у газеті «День» № 202-203 від 5—6 листопада 2010 р. і в якійсь із телепередач (здається, на 5-му каналі) дуже погано відгукувався про колишнього харківського губернатора — А. Авакова.

Пане Тарасе, доводжу до Вашого відома, що А. Б. Аваков дуже інтелігентна, освічена людина. Це за вимушений і по суті правильний відхід його від В. Ющенка на А. Б. Авакова летять тепер стріли. Він започаткував і багато зробив у справах: побудова Меморіалу жертвам Голодомору, догляд за яким на його плечах і тепер (бо більше немає кому); він сприяв масовості помаранчевого Майдану в Харкові, відбудові філармонії (включаючи оснащення її органом із Німеччини), реставрації пам’ятних історичних садиб Харківщини, газифікації області тощо.

Вам би розповідати про свого нового податкового «кумира». А про Харків, якого Ви не знаєте, краще промовчіть або розкажіть про любов до Вас львів’ян.

Сумно за нинішню «смуту» в Україні. Але ж якщо 350 років вистояли, то є надія, що буде в нас щось добре колись. Може, це «колись» для мене, 70-річної, фата моргана, але є діти й онуки.