Навіщо платити за непотрібні сторінки?
Щоб оцінити обгрунтованість претензій професора Володимира Шкоди до нововиданого підручника філософії («Мораторій на підручники», «День» від 2 липня), його треба спочатку прочитати. Знаєте, скільки потрібно часу, щоб просто прочитати 752 сторінки? Двадцять п’ять академічних годин. Якщо врахувати, що на вивчення філософії звичайно виділяють 108 академгодин, із яких на самостійну роботу відводиться близько половини, то виходить, що, за задумом маститих авторів підручника, усього лише двократне прочитання фоліанта забезпечує студентові знання і корейської, і навіть американської доколумбівської, і інших філософій.
Взагалі, раніше вважалося, що підручник не читають — не детектив же все ж таки; а з підручником працюють, що передбачає вдумливе й багаторазове вивчення, а не безперервне перегортання з постійною швидкістю читання. Ясно, що викладач, якщо вирішить будувати свій курс на рекомендованому підручникові, буде змушений відбирати теми на свій смак — і яка тоді потреба в фоліанті? «Цеглина», від якої майстер відсікає все зайве? І добре ще, якщо підручник можна буде вільно взяти в університетській бібліотеці (що малоймовірно), а якщо купувати? Чому студент повинен платити за абсолютно непотрібні йому сторінки, яких більшість?
Своє «Ясне, як сонце, повідомлення широкому загалові про справжню сутність новітньої філософії» Фіхте ухитрився викласти на ста сторінках; Кант, критикуючи чистий розум, не дотягнув до п’ятисот. А тут така кількість!
Так що я б голосував за запровадження мораторію на випуск фоліантів; підручники ж, що відповідають реаліям часу, як у вищезгаданому організаційному, так і в метафоро-історичному значенні, потрібні як ніколи. При цьому оцінювати слід не автора, а знеособлений текст. До речі, завдяки саме такому принципу професор В. Шкода, що вже переступив тридцятирічний рубіж, став автором прекрасного підручника «Введение в правовую философию», виданого фондом Сороса в рамках програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні». Саме тому не варто встановлювати віковий ценз там, де значення має лише молодість духу.
