Не судіть історію
У «Дні» № 2 опубліковано статтю Сергія Удовика «Про знаходження держави, або Про дзеркало та ауру нації». Автор пише: «Прагнули висунути національну ідею та об’єднати навколо неї людей, але зазнали поразки». Незрозуміло, чому отримання незалежності Україною С.Удовик називає поразкою?
У США після отримання незалежності понад 80 років існувало рабство, майже 280 років існувала расова сегрегація, були резервації для індіанців, але ніхто не казав, що утворення США — поразка, а будували свою державу. Такі думки, як у Сергія Удовика, пов’язані з тим, що народові України навіяли, що станеться «чудо»: сьогодні — незалежність, а завтра — щасливе життя, як у казці, що побудові держави не заважатимуть внутрішні та зовнішні сили. Але так не буває.
Далі автор причиною того, що Україна залишається бідною країною, називає відсутність «національної ідеї», «чіткої, лаконічної, ясної і доступної». Думаю, прагнення народів до незалежності існує на біологічному рівні, а ідеї допоміжні. Тому Московія, тільки- но ослабла Монголо-Татарська імперія, добилася своєї незалежності. Тільки-но ослабла Російська імперія, добилися незалежності Фінляндія, Прибалтика, Польща. Ослаб СРСР — і 1991 року добилися незалежності 15 республік колишнього Союзу.
Другою проблемою, що, на думку С.Удовика, заважає створенню сильної України, є те, що немає еліти. Однак еліта у всіх підкорених народів, як правило, є, і вона до пори до часу справно служить своїм завойовникам. Але за першої ж можливості руйнує імперію і стає на чолі незалежної держави, що добре видно на прикладі колишніх республік СРСР, де переважно колишні партійні працівники стали на чолі держави.
Третьою негативною причиною для України автор вважає те, що «на українських землях стала укорінюватися ідеологія: до «кого притулитися». Однак це нормальна реакція будь-якого народу, будь-якої держави — об’єднуватися проти загрози з будь- якого боку. Чому автор вбачає тут негатив, незрозуміло.
Четвертим недоліком побудови Української держави С.Удовик вважає те, що Центральна рада виступала лише за автономію з розширеними правами. Однак це перший крок до незалежності. І на більше вони не могли претендувати: не було сили. Що в цьому поганого?
Комуніст-патріот Скрипник багато зробив для відродження України: він відновив українські школи, вузи, театри, газети в Україні і створив їх у Росії.
П’ятим недоліком українців автор вважає «унікальне пристосування до умов проживання в будь-якій державі». Однак це властиво всьому живому і є позитивною якістю, що зберегла життя на землі. І нині у світі живуть тисячі народів, які не мають своєї державності, але які пристосувалися і зберегли свою ідентичність. Це погано? І московіти брали татарські імена, щоб пристосуватися і вижити. Хіба краще вчинили індіанські народи, які не пристосувалися і зникли з лиця землі?
Усупереч думці С.Удовика, я думаю, що і поезія Т.Г. Шевченка зберегла і український народ, і його прагнення до незалежності. Більше за те, мрія поета здійснилася. А побудова сильної, багатої держави — це праця багатьох поколінь.
Приписувати тільки українцям «заздрість стосовно ближнього» немає жодних підстав: цей негатив властивий усім народам. Проте думаю, що таких людей у кожній країні не більше як 8-10%.
Звинувачувати українців у прихильності до «генетичної чистоти» не випадає, оскільки українці — це сплав слов’ян із тюркськими народами, з подальшим нашаруванням десятків інших народів, і ксенофобія для них не характерна.
Заклик автора змінювати менталітет українського народу — нездійсненна мрія, ще нікому цього зробити не вдалося і не вдасться. Адже в Біблії сказано: «Що було, те і буде, що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем».
А судити історію, як кажуть розумні люди, не можна. Яка була, іншої не буде. Внаслідок цієї історії Україна незалежна, і це добре. А як ми житимемо, залежить од усіх нас, од нашої праці і, безумовно, від навколишнього світу, бо живемо ми не ізольовано.
