Не український підхід?

Загалом я вважаю проект Інтеру неукраїнським проектом. Як по духу, так і по літері. Уявіть собі таку гіпотетичну ситуацію, щоб агент (прямий чи впливу) СБУ приїхав до Ізраїля чи Італії, отримав там роботу на одному з провідних телеканалів і почав би вибирати поміж євреями чи італійцям кращого єврея чи італійця. Це можливо лише у нас. І після цього у когось ще не відсихає язик базікати про «агресивний український націоналізм купки україномовної інтелігенції»..?

Ось чому серед сотні, за інтерівською версією, «великих українців» опинилися антиукраїнці В. Ульянов та П. Симоненко. При всій повазі до М. Амосова, В. Лобановського, П. Скоропадського та ін., вони не говорили українською мовою. Ви можете уявити собі видатного англійця, який не знає англійської мови, а говорить, наприклад, французькою?

Особлива тема — називати видатними нині живущих. Не так давно відомий соціальний філософ В. Андрущенко зауважив, що живих видатними називати не можна. Вони можуть бути відомими, а чи стануть вони видатними — то вже як історія розсудить. У мене, наприклад, є застереження щодо В. Чорновола та його «державотворчої» діяльності. Руйнатор тоталітаризму? — Безумовно, але як губернатор Львівської області, а згодом — як лідер Руху (що фактично його розколов і мінімізував його політичний вплив) і народний депутат України він себе нічим особливим не проявив.

Є питання і щодо княгині Ольги, болгарської дружини князя Ігоря, яка, не бажаючи бути спаленою на жертовному вогнищі разом зі своїм чоловіком, фактично була ініціатором візантійського політико- релігійного перевороту в Україні, коли фізично були знищені сотні православних жерців споконвічної віри українців, а самих українців «вогнем і мечем» навернули в християнство. Немає людини (точніше, української сакральної еліти) — немає і проблеми: разом із жерцями були знищені тисячолітні інтелектуальні надбання українців. А самі українці отримали тисячолітнє провалля в національній історії. Ось чому нас переконували (та дусі відділу пропаганди та агітації Візантійської церкви, а потім Московського патріархату і КПРС), що після аріїв (III тис. до н.е.) українська історія «чомусь» починалася лише з часів Козацької держави (XIV ст. н.е.). І де це ми блукали стільки років, невже в космосі?

Хоча серед «інтерівської сотні» є, безумовно, і великі постаті: І. Котляревський (реаніматор української мови), Т. Шевченко (реаніматор української поезії), Г. Сковорода (реаніматор української філософської думки), князь Святослав (переможець Хозарії), Б. Хмельницький (реаніматор української державності), А. Макаренко (видатний український педагог), І. Пулюй (винайшов так звані рентгенівські промені) тощо.

Як на мене, найвидатнішим українцями були жерці Кам’яної Могили, які зародили основи наукових знань, технологій та релігійних вірувань на планеті (XII—III тис. до н.е.), творці Трипільсько-арійської цивілізації (VI—III тис. до н.е.), які принесли, зокрема, в Грецію, яка тоді перебувала ще в кам’яному віці (II тис. до н.е.) писемність, землеробство, плуг, прирученого коня i мистецтво.