«Не відступався від своєї позиції»

У Кіровограді представили книжку краєзнавчих розвідок, есей і статтей письменника Миколи Смоленчука «Скарби золотого поля». Усі твори, представлені в ній, не були видані за життя Миколи Кузьмовича в оригіналі, а друкувалися у газетах із цензурними правками або скороченнями. 

Саме Микола Кузьмович встановив місце народження письменника Володимира Винниченка, знайшов перші метричні записи про народження Кропивницького і Винниченка. Смоленчук — засновник і фундатор меморіальних музеїв М.Кропивницького в Бобринці та Кіровограді на колишній Болотяній, Ю.Яновського в Нечаївці  й І.Микитенка в Рівному, янгол-охоронець мемеріального будинку родини Тобілевичів у Кіровограді на колишній Знам’янській, літописець хутора Надії... 

Смоленчук  — автор опублікованих історичних повістей «Степи полинові», «Родня», «Степівчани» та романів «Ой літав орел...», «Сиві покоління», «Білі банкети». Його творчий доробок, що видруковано за радянського часу, давно перетворився на бібліографічний раритет. Микола Кузьмович протягом півтора десятиліття був єдиним українським письменником у зросійщеному обласному центрі в серці України. Він благословив у світ десятки юних дарувань, що згодом переросли у митців слова.

За життя діяльність Миколи Смоленчука переслідувалася і цькувалася радянським режимом. «Відлік його особистої драми почався із виклику до обласного управління КДБ, де з ним було проведено виховну співбесіду,  — розповідає співробітник Держархіву області Іван Петренко.  — Після того до нього ставилися як до прокаженого. Зустрівши на вулиці, переходили на інший бік. Усі його розвідки не брали до друку. А його життя було сповнене небезпеки».

Узимку 1971 року, коли стало відомо, що Смоленчук читав працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», його двічі викликали на партійні збори філологічного факультету Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна, де він працював. Науковця звинуватили в «антирадянщині» і виключили з партії. І жоден із колег не виступив на захист. «Смоленчук не зрадив принципам і не відступився від своєї позиції. Письменник навіть міг, йдучи вулицею зі своїми студентами, співати гімн українців у вигнанні «Повій вітре»,  — підкреслив Олег Бабенко.

Нещодавно, у рамках виконання закону про декомунізацію, міська влада Кіровограда перейменувала вулицю Пролетарську, яка знаходиться неподалік від садиби-музею Кропивницького, на честь Смоленчука. А тепер видано на кошти обласного бюджету книжку вибраних творів Миколи Смоленчука «Скарби золотого поля». Тираж невеликий, усього 200 примірників, тож книжка буде роздано по бібліотеках.