Ні слова про політику
Політичні баталії, часто позбавлені сенсу, здається, ніколи не припиняються у нашій країні. Проте, не зважаючи на це і відгороджуючись від дикторів новин, що невпинно розповідають про катастрофи, українці позитивно дивляться на життя. Кожен може знайти щось хороше, варто тільки перевести погляд з політики на більш цінні й важливі речі.
Василь ЖУКОВСЬКИЙ , доктор педагогічних наук, професор Північно-Іллінойського університету, настоятель храму преподобного Федора Острозького при Національному університеті «Острозька академія»:
— Українська православна церква Московського патріархату підтримала законодавчу ініціативу щодо встановлення 28 липня державного свята — Дня хрещення Русі. Мене дивує, чому цього не зробила УПЦ Київського патріархату. Але загалом це дуже позитивно, що хтось взяв на себе ініціативу. Хрещення Русі — це важлива для нас подія. І стосується вона не лише України. Тому я вважаю, що пропозиція встановлення державного свята на честь хрещення Русі є справді слушною. Тим більше, що в цьому році ми відзначаємо 1020 ту річницю цієї події.Ця дата важлива сьогодні ще й тому, що люди починають забувати, що вони християни. На Україні дуже багато формальних християн, які, на жаль, згадують про свою приналежність до християнської спільноти хіба що на Великдень, рідко приходять у храм Божий. Таке свято, як хрещення Русі, буде нагадувати про важливу для нашого народу історичну подію, чим буде спонукати людей до певної відповідальності. Варто, щоб цю ініціативу підтримали також інші конфесії.
Євген СИВОКІНЬ , художник-аніматор:
— Серед хороших речей, які відбувалися особисто зі мною останнім часом, можу назвати нещодавню виставку української анімації. Якщо коротко, все відбулося дуже добре. До речі, для мене було певною мірою сюрпризом, коли мені запропонували зробити виставку художньої анімації. Звісно, треба було знайти і гроші, залучити помічників... Щодо самої виставки, дуже цікаво було бачити представлені роботи, хоч багатьох учасників я знаю вже не один десяток років, але їхнi твори розкрилися для мене з іншого боку, іншою гранню... Всі були дуже різні: хтось більш цікавий, хтось менш цікавий (як, загалом, на кожній виставці). Але ця подія корисна, перш за все, у тому сенсі, що пересічний глядач, який дуже мало знає про українську анімацію, про людей, які там працюють, має змогу переглянути художні роботи, оцінити їх. А отже, вплив заходу — дуже позитивний. Звісно, не обійшлося і без «мінусів»: виставка була зроблена поспіхом, деяким картинам не приділили достатньої уваги. Але головне — те, що ця подія відбулась, і це є дуже позитивним моментом цього тижня.
Тамара СЛЄСАРЄВА , вчитель:
— Моя увага як вчителя була зосереджена на шкільних тестах з географії та зарубіжної літератури, що відбувались у рамках додаткової сесії ЗНУ. Я вважаю, що такі події є вкрай важливими для нашої державної освіти, і зміни, які відбулись останнім часом, є дуже позитивними. Завдяки ЗНУ педагоги мають змогу прослідкувати рівень знань українських школярів, які, до речі, показують непогані результати. Ми як вчителі можемо також перевірити якість своєї діяльності, виходячи з балів, які отримують наші учні. Наприклад, випускниця нашої школи Мітюхіна Руслана отримала найвищий бал на тестах з української мови та літератури (таких учнів було всього 19), що дуже полегшило їй вступ до ВНЗ. І такі випадки ми бачимо на кожному кроці. Діти тепер і справді МАЮТЬ право на вищу освіту і можуть без перешкод її здобути. Крім того, ЗНУ наближає нас до європейських стандартів і європейського рівня освіти. Я уважно стежу за кожним етапом тестування, адже воно стало обов’язковим лише з цього року. Добре, що кожен етап наразі завершується успішно...
Євген МИКИТЕНКО , фотограф:
— Найякскравіша подія минулого тижня особисто для мене — це фестиваль «Трипільське коло», який відбувся неподалік Ржищева — одного з давніх осередків відомої на весь світ Трипільської культури. Як на мене, цю цивілізацію ми, українці, нащадки трипільців, недооцінюємо. Чи багато з нас знають про те, що ця цивілізація виникла хай усього-навсього на декілька століть, але раніше, ніж найвідоміші давні світові цивілізації? Саме це змусило мене поїхати на фестиваль, у якому я, зізнатися, був дуже розчарований. Своє розчарування я пов’язую з тим, що до організації події причетні усіляки державні структури, типу райдержадміністрації й так далі... Як постійний відвідувач фестів я помітив, що всюди, де з’являється заповітне «держадміністрація», навіть найліпші ідеї зводяться нанівець. Зрозумійте, ну не можуть чиновники, такі собі «башмачкіни», організувати якісний фестиваль! Примітивні концерти на селищних площах — так, фестивалі — виключено. Наприклад, за кордоном цим займаються виключно комерційні структури. Фестиваль — це не тільки атмосфера, а й величезна організаторська робота, на яку у нас поки мало хто здатний. Так сталося і цього разу. Звук був жахливим, особливо — і це найобразливіше — під час виступу фантасмагоричного гурту «Даха Браха». Загалом організація також була не найкраща. Єдине, що врятувало організаторів, на мій погляд, це люди — гості фестивалю і природа. Навряд чи десь іще можна побачити Дніпро в такому відверто «морському» розливі. Ще й дніпрові кручі... Одним словом, це справжня шевченкова Україна, принаймні для мене.
