Останній тиждень літа і один день
Цей тиждень для тернопільців був особливим, адже у величне християнське свято — Успіння Пресвятої Богородиці вони відзначали храмовий празник. З нагоди Дня міста відбулося чимало спортивних, мистецьких заходів. Подарунком жителям Тернополя став реконструйований каскад фонтанів на бульварі Т. Шевченка. Водограї виявилися цілком іншими. Комусь сподобалось «свіже» рішення, а хтось із ностальгією згадував колишні, вважаючи їх цікавішими. Яскраве «Шоу велетнів» влаштував Євпаторійський театр на ходулях на оновленій вулиці Валовій, яку називають тернопільським Монмартром. Щоправда, святковий настрій тернопільцям дещо псували політики, які використовували деякі події задля власного передвиборчого піару.
Ірина ЧЕРВАТЮК, завідувачка відділу обслуговування науково-технічної бібліотеки Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя:
— Що хорошого? У вівторок ми відзначили одне з найбільших дванадцятьох свят церковного календаря — Успення Пресвятої Богородиці. У престольний празник до Свято-Успенської Почаївської Лаври прибули десятки тисяч паломників. Це велике християнське свято є також храмовим празником Тернополя, і на святковому богослужінні в монастирській церкві Успення Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви зібралися віряни з усіх куточків міста. Храм вважають мученицьким, бо 1962 року його зруйнували прислужники тоталітарного режиму. Відбудували церкву в перші роки незалежної України. Усе, як завжди, з нагоди Дня міста в Тернополі було колоритно, яскраво. Але намети з передвиборчими агітками нагадували про те, що не все так красиво «в нашому домі», бо наближаються вибори. Це втомлює і трохи дратує, оскільки вже не віриться в благородні пориви охочих потрапити до парламенту, навіть тих, які наввипередки заявляють, що саме вони є справжніми опозиційними кандидатами. Гарною подією цього тижня є також Першовересень. Звичайно, роботи в нашій університетській бібліотеці побільшає, але це, можна сказати, приємні клопоти, бо, спілкуючись зі студентами, завжди отримуєш позитив. Хоча не обходиться і без винятків. Добре, що Перший урок нового навчального року в школах нашого регіону, згідно з розпорядженням голови Тернопільської обласної ради, буде присвячений українській мові. А ще для мене Першовересень — це день мого народження. Приємно хоча б раз на рік почуватися президентом. Адже так багато людей хочуть сказати чимало добрих слів, і телефон не змовкає цілий день! Та все ж шкода, що цього тижня закінчується літо. Ми так довго його чекали, а воно промайнуло, немов одна мить...
Наталка МИХНО, письменниця:
— Кілька останніх тижнів для мене минули під знаком цікавих відкриттів. Найперше — з великим подивом дізналася, що колись тернопільців називали «кавунами». Причина — в їхній любові до вранішньої кави. Коли люди щойно почали «емігрувати» із сіл до міста, то смакування саме цим ароматним напоєм стало їхньою доброю традицією.
Несподіване відкриття чекало на мене в День Незалежності України. Беручи участь в акції «Очистимо Україну від бруду», що відбувалася в лісопарковій смузі біля ТРЦ «Подоляни», натрапила на скульптурне зображення святого Івана Непомука — покровителя залізничних мостів. Упевнена, багато тернопільчан не знають про неї. За переказами, отець Іван Непомук був духівником дружини чеського короля Вацлава. Коли ревнивий король запідозрив благовірну в зраді, то зажадав, щоб священик розповів про її гріхи. Однак той відмовився видати тайну сповіді, за що його було жорстоко покарано: після катування духівника скинули з мосту. Здивувала мене й сама акція, бо я побачила згуртованість тернопільської молоді, її єдність. Спостерігала за молодими людьми і раділа з того, що вони інші, бо виросли в інший час, що внутрішньо вільні, прагнуть змін і вірять у свою країну. Приємністю було й відкриття в Тернополі пам’ятника Незалежності. Упевнена, він обов’язково стане символом волі для кожного жителя міста.
Степан ГОРУЦ, комерційний директор ТОВ «Тернопільський міський ринок»:
— Другого вересня підприємці України відзначатимуть професійне свято. День радісний, але й від проблем нікуди не сховаєшся. А їх у підприємців нині більше ніж досить. Це й заміна застарілого обладнання, закупівля нових партій товарів, рекламне розкручування бізнесу... Саме тому підприємці — та категорія населення, яка постійно потребує кредитування. Парадокс, але саме представники малого і середнього бізнесу — небажані персони для більшості українських банків. Банки — це біль підприємництва! Вони або не хочуть позичати готівку, або дають у борг незначні суми. Скажіть, як за п’ять чи десять тисяч гривень можна розвивати власну справу? А відсотки з цих кредитів спробуй віддати! Як же може розвиватися наша економіка, коли ті, хто працює на неї, не мають можливості отримати навіть невеликий, але такий необхідний їм, як ковток води, кредит? На жаль, отримавши свідоцтво про реєстрацію підприємницької діяльності, українські фізичні особи-підприємці ніби отримують «вовчий квиток», із яким про доступний кредит можна й не мріяти! Що це за банківська політика? Чи фінустанови стали такими бідними, чи вони не довіряють підприємцям? Нехай би влада навела порядок у цьому питанні. Адже успіх влади й бізнесу залежить від руху з обох сторін. Але не лоб у лоб, а в правильному напрямку, щоб Україна стала справді європейською державою. Саме єдності не вистачає українцям незалежно від товщини гаманців. Тому й почуваються господарями на наших ринках іноземці, які часто не те що не платять податків, а навіть не зареєстровані в Україні.
Андрій ГЕТЬМАН, юрист:
— У понеділок побачив Вахтанга Кікабідзе, який прогулювався Театральним майданом разом із нашим міським головою. А наступного дня він співав для тернопільців на Співочому полі в парку Національного відродження. Це справді виявилося подарунком для старшого покоління, і не менш було радісно побачити «легенду» з молоддю. Приємно, що Алею зірок в Тернополі поповнили новими іменами людей, які прославили рідну Тернопільщину — відомого поета-пісняра Степана Галябарди і директора Тернопільського обласного академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка, засновника Всеукраїнського фестивалю «Тернопільські театральні вечори дебют» Михайла Форгеля, який уже відійшов у вічність. А про проблеми говорити не хочеться. Просто насолоджуюся красою ще зелених дерев, уже стиглими ягодами горобини та квітами, що їх залишає нам на спомин літо...
