Пересічний читач знає про Україну дуже мало

— Які із запитань, що були запропоновані в нашiй газетi у 1999 роцi для обговорення, вам видалися найбільш актуальними?

Мене особисто зачепило питання, поставлене «Днем» у №75 від 24 квітня 1999 р.: «Якою бути шкільній історичній освіті?» Під враженням від прочитаного я написав його автору — Станіславу Кульчицькому, заступнику директора Інституту історії України НАНУ — про свої погляди на історичну освіту в Україні. Коротко суть моєї пропозиції зводиться до того, що не можна викладати історію України, та й всесвітню історію так, як її викладають зараз у школах, гімназіях, ліцеях.

Предмети історія України і всесвітня історія тісно взаємопов'язані з географією, літературою, мистецтвом, живописом, архітектурою... Не кажу релігією, тому що історію релігії треба вивчати окремо (це не для шкільного курсу). В ідеалі було б добре, якби урок історії вели три-чотири вчителі, викладачі, фахівці своїх предметів, професіонали у своїй галузі знань.

Наприклад, візьмемо історію України періоду Козаччини. 1587 року вибухнуло перше повстання козаків під проводом Івана Підкови. Про причини незгоди козаків з Річчю Посполитою, хід повстання та його наслідки розповість учитель історії за 10 хвилин.

Де відбувалося це повстання, яку конкретно географічну територію охопило? Які міста і містечка розташовані на цій території? Які ріки протікають, їх реальна ширина, глибина? Який рельєф місцевості, ліси, степ, пагорби й таке інше? Про це протягом 10 хвилин розповість учитель географії. Т.Г. Шевченко написав вірш «Іван Підкова». Розкрити глибинний зміст цього вірша, характер його героя допоможе кваліфікований вчитель української мови та літератури (10 хвилин).

У яких художніх полотнах відтворено образ Івана Підкови? Козаків, повстанців? Страта Івана Підкови у Варшаві. Про це мав би розповісти мистецтвознавець або добре підготовлений вчитель малювання (п'ять-сім хвилин).

Якщо є народні пісні, котрі стосуються цього конкретного повстання, дати прослухати в запису. Треба вивчати їх на уроках співів.

Після такого уроку будь-яку історичну подію учні запам'ятають на все життя. Все уляжеться на полицях пам'яті й за потреби буде слугувати учневі до кінця його днів. І найголовніше — свідомість формується. Це нова якість вивчення історії, і, як бачимо, не тільки історії. Думаю, я не одинокий у своїх поглядах на проблему державного стандарту викладання історії як навчальної дисципліни.

— Які нові питання ви запропонували б для всеукраїнської дискусії?

Думаю, це насамперед приватна власність на землю. Вона все одно буде! Тільки половина суспільства за приватну власність на землю, друга половина опирається цьому. А така дискусія породжує ряд інших тем для дискусії: методика оцінки земель сільськогосподарського призначення, методика оцінки земель несільськогосподарського призначення. Наприклад, скільки буде коштувати один кв. метр землі в центрі Києва? А скільки він буде коштувати, скажімо, в Батурині, Чигирині? Механізм продажу землі й т. ін.

Ми ж європейська держава, всі газети це повторюють до речі і не до речі, коли треба й не треба. Тому висвітліть 2000 року більш широко й глибоко ці питання на сторінках «Дня». Покажіть, як ці питання вирішили чи вирішують країни Центрально-Східної Європи (а це 21 держава)? Як ці питання вирішені в країнах Західної Європи? Скільки сьогодні коштує один гектар землі сільськогосподарського призначення в Західній Німеччині? Скільки коштує один гектар землі сільськогосподарського призначення в Польщі? Яка ціна одного кв. метра землі в Рурській промисловій зоні? Яка ціна одного кв. метра землі буде в Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Кривому Розі? У нашій Дніпровській промисловій зоні?

— Які теми, на вашу думку, висвітлені «Днем» недостатньо, а яким надано забагато уваги?

Не можу ні критикувати, ні хвалити, газета зроблена професійно якісно, але наважуся запропонувати «Дню» нову тематичну сторінку, хоча б один раз на тиждень — «Що я знаю про Україну?» Враховуючи ту обставину, що «День» виходить українською, російською та англійською мовами, це надзвичайно актуальна тема. Пересічний читач знає про Україну дуже й дуже мало, не дивлячись на те, що він живе в Україні. Якщо подати трішечки історії того чи іншого регіону, трішечки сучасного стану цих земель, цього регіону, його економічного, геополітичного значення для незалежної України, якщо за це візьмуться відповідні фахівці, як місцеві, так і з Києва, то вийде надзвичайно насичена тематична сторінка.

Богдан МОРОЗ, Севастополь