Пісенний символ України
Україна багата на жіночі таланти, котрі не тільки здивували своєю творчістю світ, а й піднеслися до рівня національних символів. Такими є письменниця Леся Українка, художниця Катерина Білокур, народні співачки Маруся Чурай і Явдоха Зуїха. Маруся Чурай була «дівчиною з легенди». Явдоха Зуїха стала живою легендою XX століття, її ім’я відоме на всіх континентах, ввійшло до багатьох енциклопедій світу.
1 березня виповнилося 150 років від дня народження видатної народної співачки. Народилася Явдоха Микитівна Сивак (Зуїха — творчий псевдонім) у селі Кущинцях Гайсинського повіту Подільської губернії 1855 року в кріпацькій сім’ї. Наймитувала в рідному краї і в далеких — у Бессарабії та на Херсонщині.
Мала вона яскраву артистичну вдачу і знала силу-силенну пісень, що їх «на трьох волових шкурах не спишеш»; співала в хаті, на подвір’ї, в дорозі, була привітною і щирою. Любили її старе й мале. Співала для себе — від душі й для душі, а ще — для людей: на весіллях, родинах, хрестинах, під час толоки. Блискуче імітувала різні природні звуки, голоси багатьох пташок, тварин; вміла передавати вимову, інтонацію, вираз обличчя й ходу (поставу) людей. Говорила впевнено, чітко, голосно, відкрито; мала чудову дикцію, відзначалася винятковою красномовністю. Мова її була барвиста, соковита, аж вигравала-видзвонювала метафорами, влучними порівняннями, алегоріями. Порівняння її — дотепні, іронічні, часом саркастичні — густо перепліталися з прислів’ями, приказками, примовками, приспівками, загадками, різноманітними цитатами з фольклорних творів — казок, легенд, притч, прикмет, а найбільше — пісень.
Мої земляки добре змалювали її зовнішній вигляд (на жаль, одна-єдина унікальна світлина десь запропастилася в тій установі, де ніщо не мало б зникати — архіві): середнього зросту, міцної статури, смаглява, круглолиця, із широкою щирою усмішкою, привітна й безпосередня, завжди охайна: у хаті в неї, як у віночку, й сама одягнена чистенько. В одязі любила простоту, вишивки щоб було небагато; сама була працьовитою і робила все до ладу й від інших того жадала. Весь вік свій — майже вісімдесят років (померла в січні 1934 року) прожила в праці й піснях.
Від Явдохи Зуїхи, яка увібрала в себе незліченні скарби народу, його спосіб художнього мислення і творчості, мовне багатство й високі морально-етичні та естетичні ідеали, молодий зятковецький вчитель Гнат Танцюра записав 1008 народних пісень, 156 казок, кілька тисяч прислів’їв та приказок, загадок, замовлянь, прикмет.
У 1965 році у видавництві «Наукова думка» стараннями академіка Максима Рильського та вчених-фольклористів В. Юзвенко, М. Яценка, З. Василенко та О. Дея опубліковано великий — на 810 сторінок — збірник «Пісні Явдохи Зуїхи» накладом п’ять тисяч примірників.
Тисяча пісень Явдохи Зуїхи, захоплено відзначав Павло Тичина: «це феноменально... Але справа не тільки в пам’яті, яку мала Зуїха, справа в любові. У любові до всього народного, рідного, найближчого... Хтось висловився про книгу «Пісні Явдохи Зуїхи», що це пам’ятник простій, рядовій колгоспниці. По-перше, не «простій» чи «рядовій», а надзвичайно обдарованій людині, високого інтелекту натурі. Та й не тільки їй, це один із пам’ятників самому народу».
Любив і шанував свою славетну землячку поет Василь Стус із сусіднього села Рахнівки (це засвідчують вірші й листи).
1997 року в моєму упорядкуванні вийшла у світ збірка «Загадки Явдохи Зуїхи». Публікація решти скарбів із архіву, спогадів — справа честі науковців, земляків-подолян.
«Пісні Явдохи Зуїхи» стали славетною книгою нашого народу, а співачка — пісенним символом України. З її пісень черпають творчу наснагу кілька поколінь композиторів і поетів, професійних і самодіяльних колективів. Із репертуару Явдохи Зуїхи щороку виконуються твори під час традиційного на Вінниччині пісенного конкурсу на приз Г. Танцюри.
Іменем Явдохи Зуїхи названо вулицю в Зятківцях, на могилі встановлено пам’ятну плиту. У рідних Кущинцях нинішнього ювілейного року побудують пам’ятник народній співачці (збір коштів здійснює сільська рада — всі бажаючі до травня включно можуть відгукнутись); ім’ям її назвуть вулицю, створять музейну кімнату. Найбільша велич Явдохи Зуїхи — в переданих у спадок піснях, що осяюють українців красою і мудрістю.
