Платиновий браслет і шампанське для шевальє Васька Курчака
Але тут грянула революція. Хоча і тиха, безкровна, але все докорінно змінилося. І призначили Васька Курчака багатим, тобто «новим українцем». Для початку звеліли оволодіти бізнес-сленгом. «Ти тепер бізнесмен, — наставляли Васька колишні партійні шефи, — ніщо не повинно видавати твоє комсомольсько-компартійно-номенклатурне минуле, вчися бути багатим». І Васько вчився: купував найкрутіші «тачки», престижні «хатинки», відпочивав на найдорожчих курортах, отоварювався в найдорожчих магазинах. Ось тільки з інвестиціями в економіку ніяк не виходило. Васько, як і більшість його колег, мав дуже невиразні уявлення про організацію виробництва, а іноземні підприємці не піддавалися на умовляння прийти в країну і замість Васька інвестувати розвиток промисловості.
Але з цим можна було ще миритися. А ось на моральному фронті був цілковитий провал. Васько, що враз розбагатів, проїжджаючи на своєму броньованому авто повз співгромадян, які за одну ніч були позбавлені всіх своїх заощаджень, відчував, що дивляться вони на нього якось не так, немов через приціл БТРу. Телевізійні одкровення Васька про те, як легко зараз розбагатіти і як це йому вдалося, не справляли на співвітчизників належного ефекту. Зарубіжні мандрівки тільки загострювали ситуацію. Їхні підприємці, прадіди яких заробили перший мільйон, діди — перші десять мільйонів, батьки — першу сотню мільйонів, намагалися триматися від Васька, який став багатим за одну ніч, якомога далі. Одного разу один немолодий підприємець чи то пожалів Васька, чи то пожартував, але «відкрив Ваську секрет», чому його цураються зарубіжні бізнесмени. Виявляється, вони належать до вищого товариства, в якому існують свої моральні принципи, які всі беззастережно виконують, тому для того, щоб бути серед них рівним, треба вступити в цю елітну організацію. Тут Васько пригадав настанови своїх старших партійних товаришів, які неодноразово йому твердили, що капіталізм дає гроші, але не дає пошани, а без поваги Ваську ну аж ніяк не можна, тому терміново треба було вступати в елітну організацію. Проблем зi вступом у Васька не було. Головне — треба було зробити вступний внесок. Після цього всіх зібрали в залі і проголосували: хто за те, щоб вважати присутніх елітою, най-най? Звичайно, проголосували одностайно. Після цього кожний підходив до якогось зарубіжного дядька і виголошував клятву. Виголосив і Васько, після чого дядько поплескав Васька по плечу і голосно сказав: «Платиновий браслет і шампанського для шевальє Васька Курчака». Васько був на сьомому небі: тепер він шевальє, входить до еліти.
Після церемонії, як і належить, був банкет, а після банкету Васько лежав на дивані найдорожчого люксівського готельного номера і мріяв. У своїх мріях він злетів у таку височінь, що непомітно задрімав. І наснився йому сон. Повернувся він додому такий великий і височенний, що коли прийшов на майдан Незалежності, то люди ходили по площі десь далеко внизу, а він був на одному рівні з монументом Незалежності. І спитав він у монумента: «Ну як, тепер схожий я на українського героя?» — «Ні, — холодним кам’яним поглядом відповіла дівчина, — український герой там, серед людей, і присягається своєму народу, а не зарубіжному дядькові, і штаб його організації тут, у Києві, і вибір у нього український, а ти звичайний сhevalier d’industrie Васько».
Р.S. Усi події та дійові особи даної історії вигадані і будь-який збіг зовсiм випадковий.
