Подякуймо старому рокові за те добре, що було в ньому

Буквально за декілька днів 2012-й стане історією. Його підтюпцем наздоганяє 2013-й — рік нових сподівань на краще. Так, саме на краще, бо інакше життя втрачає сенс. Останній тиждень старого року — час для його підсумків. Яким він був для кожного з нас? Про це розмірковують жителі Тернопільщини.

Михайло ОНИСЬКІВ, журналіст, поет, краєзнавець, Тернопіль:

— Для мене цей рік був позитивним — побачила світ моя книжка «АБВ...» («Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил»). Вона увінчує мою п’ятдесятирічну працю в журналістиці й літературі. На восьмистах сторінках — розповіді і про те, що було, і про сьогодення, я постарався зазирнути навіть у завтрашній день. У книжці є згадка про Волинь, головного редактора «Дня» Ларису Івшину, яка продовжує добру справу відомої талановитої письменниці, журналіста, публіциста, літературного критика Маргарити Малиновської. До речі, вона теж була родом із Локачів Волинської області. Та й загалом, на мою думку, попри всі різнополярні вітри, снігові замети, 2012 рік закінчується і для Тернопільщини, і для України загалом добре. Звичайно, є багато проблем, невирішених питань у сферах соціальної політики, господарювання, особливо це відчутно в селі, але все ж є надії на краще. І щоб вони здійснилися, потрібно підвищити роль інтелігенції. Два мільйони тонн зерна, які зібрали цього року аграрії нашої області, — безумовно, добрий показник. Але погляньмо: чи є в селах сьогодні інтелігенція, яка дбала б про духовне зростання в наших глибинках? Зокрема, мова йде про вчителів. Церква, безперечно, відіграє важливу роль, але без школи ми не обійдемося. Колись наш незабутній поет Володимир Вихрущ писав: «Спите, інтелігентики, спите?» Він звертався до інтелігенції ще на початку 1990-х і мав цілковиту слушність у тому, що саме на інтелігенцію покладаються великі сподівання.

Незважаючи на вже поважний вік, адже я дитина війни, ще працюю в газеті «Вільне життя» — тепер уже всеукраїнській, і за можливості намагаюся допомагати молодим у їхньому творчому зростанні і в тому, щоб у них була віра в краще майбутнє.

Хочу сказати, що позитиву мені додає газета «День». Читаю кожен номер і радію. Тішуся, що Надія Тисячна — моя вихованка. Я редагував її першу книжку. Від душі бажаю в новому році добра і щастя пані Ларисі Івшиній і всій редакції найкращої газети!

Оксана МУРСЬКА, науковий співробітник Природного заповідника «Медобори», смт Гримайлів Гусятинського району:

— Цей рік був для мене наповнений багатьма подіями. Серед них — багато позитивних: одружився старший син, молодший — закінчив Українську медичну стоматологічну академію в Полтаві. Але, на превеликий жаль, сталася і непоправна втрата — померла моя мама. Усі добрі події на тлі цієї для мене стали вже не такими радісними, якими могли би бути. Я дотепер дуже важко переживаю це. Щодо роботи, то було чимало позитивного. Зокрема, хочу відзначити участь у науковій конференції в Національному парку «Гуцульщина». Ми ознайомилися з цікавими народними традиціями Закарпаття, побували в «Садибі святого Миколая». А завершується рік для нас, працівників лісової галузі, традиційно. Ми реалізовуємо хвойні дерева, які виростили на спеціально відведених плантаціях. Тішимося, що наша праця, яку ми вклали, доглядаючи новорічні деревця, принесе комусь у дім радість. Звичайно, хочеться гідно зустріти Новий рік, Різдвяні свята і подякувати старому рокові за те добре, що було в ньому.

Олексій КОВАЛЬЧУК, міський голова Кременця:

— Звичайно, цей рік був важким — як у бюджетному, так і в економічному, суспільному, соціальному аспектах, а також вибори, недостатнє фінансування тощо, усе це вибило нас із колії. Багато планів залишилися нереалізованими через брак коштів. Протягом двох попередніх тижнів і природа завдала клопотів, бо таких снігопадів і заметілей давно не було. Але ситуацію вдалося тримати під контролем. Чимало людей безпосередньо пройнялися відповідальністю за ту проблему, яка виникла. І я вдячний підприємцям, які є членами моєї команди, зокрема депутатам — Фендичу Володимирові Васильовичу, Лесновському Василеві Олексійовичу, а також підприємцю Демкові Зеновію Теодоровичу. Вони надали технічну допомогу для ліквідації наслідків стихії. Відрадно, що не залишилися осторонь усі жителі нашого славного Кременця, навівши порядок на своїх присадибних територіях, і за це я їм теж дуже вдячний. Хоча через негоду ми не змогли раніше запалити новорічні вогні на нашій міській ялинці, але зробили це цього тижня. Також цього тижня спрямували зусилля на завершення частини магістральної лінії на очисних спорудах. А вони є нашим багаторічним «головним болем». У програмі на 2013-й закладено перший транш у межах шести-семи мільйонів гривень на розв’язання проблеми, і якщо буде нормальна позиція з боку держави, то ми зможемо хоча б зняти напругу в районі нижче гирла Ікви, куди скидають стоки, забруднюючи річку. У планах також вирішити проблему з місцевим сміттєзвалищем. Щодо особистого, то я щасливий, що моя сім’я завжди надихає мене на завтрашній день, бо весь негатив, який накопичується, просто щезає, коли приходжу додому. Тут я дістаю повне душевне зцілення. Насамперед вдячний за це дітям, дружині. А ще є вірні друзі, які постійно біля мене. Вони допомагають, співчувають, підказують правильний вихід із тої чи тої важкої ситуації.

Галина ПРОЦІВ, педагог, голова громадської ради при Державній екологічній інспекції України в Тернопільській області, член координаційної ради Міжнародної асоціації охоронців басейну Дністра в трьох регіонах Європи, Бережани:

— Що хорошого? Мій син здоровий, а також, на відміну від багатьох молодих дипломованих спеціалістів України, має роботу. Це нині дуже важливо. Маю хороших здібних учнів і студентів. Їхні успіхи мене радують і надихають. Добре те, що багато представників природоохоронних організацій, які працюють у басейні Дністра, мали консолідовані дії на вирішення низки екологічних проблем. Угода про співробітництво у сфері охорони здоров’я і сталого розвитку басейну річки Дністер, яку було підписано в Римі в листопаді, під час VI Наради сторін Водної конвенції ЄЕК ООН, дає змогу розпочати сучасну басейнову транскордонну співпрацю на місцевому, національному та транскордонному рівнях. А погане те, що частіше хворіють батьки (батько — інвалід І групи, а мама — ІІІ групи). Погано, що в системі освіти з’явилися речі, які не сприяють удосконаленню та впровадженню новітніх технологій і прийомів. Ось уже другий рік навчаю дітей хімії без підручників, хоча всі освітянські чиновники запевняють, що вони є. На жаль, громадські рухи, громадянське суспільство ще занадто слабке, щоб вийти на рівноправний діалог з усіма зацікавленими сторонами суспільства з метою розуміння та впровадження ідей сталого розвитку в Україні. А від 2013 року, звичайно, очікую душевного спокою, радості, щастя. І цього бажаю усім.