«Політикам слід думати»

Здрастуйте, шановна редакціє газети «День»!

Вирішив відгукнутися на нову рубрику «Церкви світу». Мене дивує позиція Московського патріархату — подивімося чесно правді у вічі й так само чесно скажімо про це.

1. Ми всі чудово знаємо, як перейшов Київський патріархат у підпорядкування Москві (обманом і силою), і яким чином здобув визнання Московський патріархат, і в яких кордонах — більша частина України тоді не входила до «канонічної» території Москви.

2. Знаємо, що понад 100 років вселенська церква не визнавала Московський патріархат.

3. Ми знаємо, як Петро I розігнав синод і підпорядкував церкву собі, таким чином зробивши її державною структурою (яка вже тут свобода віри!)

4. Ми знаємо, що приєднавши Західну Україну в 1939 р., Сталін загнав у підпілля католиків, а всі належні їм храми перейшли до православних єпархій. Москва ж досі повернення церков називає «захопленням».

5. Ми знаємо, хто відданий святості, а хто — анафемі. Московський патріархат зробив святим царя Миколу, а патріотів, які боролися за свободу, віддав анафемі, і це — «наша» церква?

6. Як може церква чужої країни з такими антиукраїнськими настроями просвіщати народ духовно? Держава — це територія, влада, армія, культура й духовність, тобто — церква. І як все це збігається з Московським патріархатом? Де це бачено, щоб політики своєї країни чужу церкву так опікали і так своєї боялися?

7. Зрозуміло, що так звана «Московська церква» — це «п’ята колона» в Україні. Тим часом у Росії Українську церкву гноблять, а ми мовчимо.

8. Ми вже бачили на телеканалі «1+1» програму «Без табу» про те, як духовенство Московських церков в Україні оббирає старих і привласнює собі чорноземи, тобто у власність іншої держави — Росії.

9. Кажуть, у нас церква відокремлена від держави — це так, але все ж потрібно реєструвати ті церкви, які стоять на принципах державності України, а не на її розколі. Адже чужі церкви не визнають ані мови країни, в якій живуть, ані самих українців (крім тих, що обрусіли).

10. Якщо Московська церква й надалі так діятиме, вона розколе Україну. Тому політикам слід подумати, а не загравати з усіма церквами перед виборами. Україну й так уже зробили колонією Росії. По ТБ дублюють фільми українською титрами, як для глухонімих, і це при тому, що 70% наших громадян визнали себе українцями. Владі слід над цим замислитися — адже це плоди нашої внутрішньої політики — приниження корінного народу, а в нас ще є принижений татарський народ у Криму.

Олександр ДОРОШЕНКО, шахтар-пенсіонер, Луганськ

ВІД РЕДАКЦІЇ: Ми дуже вдячні шановному пану Дорошенку за його матеріал, за увагу до нашої газети. Для нас дуже важливо знати, що наші читачі цікавляться проблемами церкви в нашій країні, розуміють їх важливість, шукають шляхи їх вирішення і виявляють неабияку ерудицію. Ми пишаємося своїми читачами.

Зі свого боку, хотілося б звернути увагу автора ось на яку обставину. Будь-яка церква — це не тільки духовенство, єпископи, церковна адміністрація. Головне — це мільйони віруючих. У тому числі, віруючі Української православної церкви Московського патріархату — громадяни України. З тих або інших причин, які в більшості випадків не залежать від їхньої волі, вони виявилися членами пастви Російської православної церкви. Як свідчить наш досвід, дуже часто вони навіть не знають, що належать не до Української, а до Російської православної церкви. Це один із парадоксів нашого часу (може краще сказати — трагедія?). Тому кожна людина має ставитися до конфесійного вибору своїх співгромадян спокійно, з розумінням, намагатися роз’яснювати, а не звинувачувати, оскільки від цього тільки збільшується загальна кількість ворожнечі в країні.

З повагою Клара ГУДЗИК, «День»