Повсталі з металу

А вже той, у кого завзяття спрямоване на важку музику, стає не тільки її великим аматором, але й імітатором усього того, що може бути з нею пов’язане. Важка музика — поняття досить широке. А у невтаємниченого і простий рок може зійти за дику важкість (приклад тому — легендарні «Led Zeppelin»). Тому йтиметься про той вузький напрямок, іменований «металом», який повсюдно асоціюється з тупим ревом замість мелодії і обкуреними підлітками, які судорожно тремтять йому в такт.

«Металістами» вважаються ті, хто віддає перевагу напрямам «треш» чи «спід» (напрями металевої музики), і «блекери» — найбільш захоплені «чорним металом» — «блеком». А ось тим всеїдним, які не зациклюються на привласненні собі штампу, нічого іншого не залишається, як бути самими собою.

Імідж для прихильника металевої музики — це «рулез» (сленговий вираз). Довгий «хайр» (волосся) і чорний колір одягу. Решта — взуття, сережки, напульсники та інша бутафорія — використовується залежно від смаків конкретного індивідуума.

День, коли виникає пряма можливість реалізувати всі свої емоції на концерті (так званому сейшні), безперечно, є найщасливішим для кожного металіста. Адже в царині культурного дозвілля любителям музичної важкості не розігнатися. Крім вищезгаданих сейшнів існує ще передача під назвою «Суцільнометалевий жилет», яка транслюється по «Радіо рокс». Проект цей, як і проведення металевих акцій, очолює добродушний металоман Віктор Озолін, який спільно з магазином «Соrе» є єдиним активним діячем металевої братії.

Мальовничою картиною є довговолосе зборище перед центральним входом до кінотеатру «Київська Русь» — облюбоване місце проведення металевих концертів. Потрапити на концерт «зайцем» практично неможливо (перевірено), і багато хто просто задовольняється спілкуванням з друзями під відзвуки гроулінга. Нерідко можна зустріти у розпал здорових веселощів купку протестантів, які старанно моляться, бажаючи врятувати від геєни огненної «заблукані душі» неформалів. Ексцесів не виникає, тому що взаємні перешкоди не створюються жодною зі сторін.

Міркувати про віросповідання металістів можна довго і марно. Звичайно, є серед них пихаті індивідууми, які величають себе «слугами пітьми». Часто так поводяться ті, хто просто не вигадав нічого кращого, як подати себе суспільству за принципом «чим страшніший — тим крутіший».

А щодо текстів до металевих композицій, то у більшості своїй це середньовічні казки, фентезі-легенди і навіть оригінальна інтерпретація роману «Війна і мир» у виконанні відомої австрійської групи. Кладовищенська тематика властива хіба тільки чорнометалічним групам. А кажучи про український «ринок» металевої музики, можна відзначити декілька творчо зладжених команд (приклад тому — київський колектив «Flying»).

Поза будь-якими сумнівами, знайдуться завзяті противники неформального руху, які скажуть: «Ну як же… А цей жахливий надлюдський рев!»

Мені сподобалися слова одного авторитетного металера зі стажем: «Так званий рев — це всього-на-всього емоції. «Метал», як і будь-яке інше захоплення, якому віддаєшся повністю, виносить на поверхню головну якість. Злі наміри породжують зло, благі — добро. Все йде зсередини. Навіть блекове «похрюкування» є не що інше, як самовираження. Любов і ненависть, добро і зло... Хіба можна висловити це інакше?»