Про енциклопедичну справу і політичну еквілібристику
Відгук на статтю Сергія Головатого «Енциклопедійна диверсія «академіків» права!» («День» № 99 від 10 червня 2015 року)
10 червня 2015 р. газета «День» опублікувала статтю С. Головатого з претензійною назвою «Енциклопедійна диверсія «академіків» права!» у зв’язку з виходом першого тому тритомної «Енциклопедії міжнародного права», підготовленого в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. В ній автор із запалом, гідним кращого застосування, підміняє право політикою, спрямовуючи читачів газети у звичне для нього русло, в якому, як йому здається, він непереборний і може ще раз публічно пропіарити свої сумнівні політичні погляди щодо найскладніших міжнародних проблем, у тому числі тих, які безпосередньо торкаються України.
Дана Енциклопедія є першим такого роду виданням у сфері міжнародного публічного права не тільки в Україні, а й на всьому пострадянському просторі. Головна мета цього проекту полягає у створенні систематизованого зводу знань про сучасну теорію і практику міжнародного права та місце України в системі міжнародних відносин і міжнародного правопорядку. На цих завданнях були зосереджені зусилля провідних українських вчених-правознавців, які, починаючи з аналізу періоду Київської Русі й до наших днів, концептуально показали особливості історичного шляху створення державності України, що постала у 1991 р. суверенною, незалежною державою. Тим самим в Енциклопедії історично обґрунтовується належність до України всіх її територій, включаючи Крим. І цей концептуальний підхід цілком витриманий в першому томі та буде продовжений у відповідних статтях наступних томів цього видання. Як приклад, можна навести статтю «Азовське море», в якій з позицій належності Криму до України характеризується міжнародно-правовий статус цього моря та висвітлюються непрості переговори з Росією про його розмежування, перервані російською стороною у зв’язку з анексією нею Криму. Те ж саме можна сказати й щодо статей «Агресія» та «Анексія», в яких з позицій міжнародного права детально розкривається зміст цих складних понять та проблеми їх реалізації в міжнародній практиці.
Закиди С. Головатого стосовно їх змісту і нібито надмірного залучення до написання Енциклопедії «пропутінських» російських авторів — безпідставні. Російським авторам належить менше десяти статей, що займає лише 1,5% всього обсягу Енциклопедії. При цьому зазначені статті стосуються не принципових питань, а лише декількох рішень міжнародних арбітражних судів та окремих персоналій. Отже, звинувачення С. Головатого у «прокремлівській», «пропутінській» концепції цієї Енциклопедії носять суб’єктивний характер, не маючи нічого спільного з дійсним змістом її статей, кількість яких лише в першому томі наближається до 600, а всього в глосарії трьох томів їх нараховується 1800. У першому томі видання представлено виключно чинне міжнародне право і в цьому головна цінність Енциклопедії. Категорії міжнародного права представлені в ній у тому вигляді, як вони розуміються в доктрині й застосовуються на практиці. При цьому, природно, що погляди і оцінки авторів Енциклопедії можуть бути різними.
Важливе місце в Енциклопедії займають категорії, в яких розкриваються процеси розвитку міжнародного права в різні історичні періоди та епохи, що допомагає краще зрозуміти як чинні принципи та норми міжнародного права в їх позитивному вираженні, так і можливі шляхи і засоби подолання існуючого кризового стану міжнародних відносин та міжнародного права. Тим паче, що світ сьогодні опинився втягнутим у протистояння, яке може привести до третьої світової війни із застосуванням ядерної зброї. І в такій війні вже не буде переможців. Реальність цієї загрози, що відзначається в Енциклопедії, підтвердив 6 червня 2015 р. один з найавторитетніших людей нашого часу Папа Римський Франциск, який у ході меси в Сараєво сказав: «Чимало сьогоднішніх конфліктів у світі нагадують щось подібне третій світовій війні, яка розгортається поетапно, і в контексті глобальних комунікацій ми відчуваємо атмосферу війни».
Заперечення права дослідника на власну думку, до якого схиляється пан Головатий, є не лише абсурдним у демократичному суспільстві, а й неминуче заводить його в глухий кут. Світова наука, в тому числі й головна на даний час «критична школа» міжнародного права, слідуючи західній інтелектуальній традиції, своєю методологією проголошує критику всіх без винятку теорій та підходів. Провідний західний філософ Карл Поппер головним критерієм науковості вважає можливість спростувати наукове твердження або сукупність відповідних пропозицій у тому випадку, якщо буде виявлено розходження їх висловлювань з емпіричними даними. Такий підхід, на його думку, може звільнити дослідника від завідомо невірних (фальсифікованих) положень, які не узгоджуються з досвідом. «Оскільки, — говорить Карл Поппер, — ми вчимося на наших помилках, наше знання зростає, хоча ми нічого не знаємо з цілковитою упевненістю. А оскільки ми нічого не можемо знати з достовірністю, тут немає беззаперечних авторитетів і немає місця самовдоволенню та порожньому гонору».
Натомість С. Головатий продовжує слідувати звичній йому поведінці політика, який, не маючи належних знань, набутих наполегливою працею у сфері міжнародного права, за звичкою вважає, що він все знає і має право судити інших. Стосовно цього, зауважимо, що необхідність нашої роботи визнана юридичною громадськістю і підтверджена попередніми фундаментальними здобутками Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: шеститомною «Юридичною енциклопедією», двома виданнями «Великого енциклопедичного юридичного словника», десятитомною «Антологією української юридичної думки», численними монографічними працями. Безумовно, в наступних томах ми врахуємо конструктивну критику, висловлену на адресу першого тому «Енциклопедії міжнародного права». Ми завжди були й залишаємось відкритими до широкої наукової дискусії, але ми ніколи не погодимось з безвідповідальним стилем ведення дискусії, який нав’язує нам пан С. Головатий.
