Про нову парадигму земельної реформи

Відгук на статті Олександера Коваліва, надруковані в газеті «День» («Земля зробить українців багатими, якщо...» (від 09.10.2018 р.), «Українське... «ЕЛЬДОРАДО» (від 06.09. 2018 р.) та «Українці — мільйонери!» (від 04.07.2018 р.)

В Україні вже понад десять років іде полеміка про необхідність завершення земельної реформи шляхом відкриття ринку (продажу) сільгоспугідь для надходження «нечуваних інвестицій» начебто в інтересах селян. Проте не ведеться жодних розмов про справжнього власника землі та її природних ресурсів (український народ), а також про безперешкодну і прозору можливість організувати молодими працездатними українцями власні селянські (фермерські) господарства. Замість селянських чи фермерських господарств, з’явилися великі за розміром бізнес-структури на орендній основі, зокрема агрохолдинги, які вільно здійснюють корпоративні торги, в тому числі земельними активами.

Вказана проблематика надзвичайно важлива, а тому до неї прикуто величезну увагу в суспільстві, в урядових колах, серед політиків і науковців.

Зазначений у публікаціях Коваліва О. І. підхід значною мірою обґрунтований, послідовний та є повноцінною «Новою парадигмою звершення земельної реформи в Україні». Вона побудована на комплексних принципах балансування і розмежування інтересів усіх громадян, а не лише селян. Зокрема, цілком справедливо включає вимогу щодо адресного застосування слова «земля» як норми та відокремлення конституційного права власності українського народу на природні об’єкти як земельний капітал нації — від права власності на земельні ділянки як об’єкти нерухомого майна, що автоматично уособлює відповідні капітали як різні інтереси.

У представленій парадигмі цілком слушно пропонується реформувати чинні державні інститути, утворивши нову позавідомчу національну земельну установу України (своєрідний Національний банк землі та її природних ресурсів) — за аналогією до Національного банку України.

За думкою автора, з якою ми повністю погоджуємося, в процесі організації фермерських господарств має функціонувати механізм проходження перших трансакцій стосовно всіх розпайованих земель сільськогосподарського призначення незалежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, суть якого полягає в першочерговому праві викупу (повернення) розпайованих земель до земель запасу. Це забезпечить реальне нівелювання небажаних наслідків паювання та парцеляції продуктивних масивів угідь і повний захист права власників земельних паїв (ділянок), надасть можливості для безпроблемного формування цілісних масивів та пропонованих фермерських господарств сімейного типу, гарантуватиме продовольчу безпеку й екологічну рівновагу.

Основним фінансовим чинником на етапі організації та становлення господарств фермерського типу в сільській місцевості, як справедливо відзначає автор, є створення безперешкодних і прозорих умов одержання ними вигідної фінансової допомоги на умовах співучасті бюджету пропонованої Національної установи.

Проте окремі моменти запропонованої Парадигми нам здаються дискусійними, зокрема автором прогнозується, що внаслідок раціонального використання ресурсів щорічно надходитимуть у спеціалізовану Національну земельну установу України кошти у вигляді рентної плати чи земельного податку в середньому на рівні 1% від їхньої загальної капіталізованої вартості. Ця сумарна величина становитиме на початковий період майже 90 млрд доларів США і збільшуватиметься щорічно.

На нашу думку, наведена автором капіталізована вартість землі основана на середньоєвропейських цінах, а тому реальні надходження до передбаченої Національної земельної установи будуть значно меншими. Однак вказане дискусійне твердження не применшує значимості, обґрунтованості й безумовної доцільності запропонованої Ковалівим О. І. стратегії завершення земельної реформи в Україні.