Про шляхи захисту

...Росія не була б Росією, щоб на такому собі кримському карнавалі (ординське виховання дається взнаки) не «переодягла» істинність своїх намірів у благопристойно-порядний костюм «рятівника світу», рятівника «гонимых и ущемленных русских» від «коричневої чуми», бандерівців, націоналістів, екстремістів, радикалів (кого не назвав з цього ряду, даруйте) в Києві. «Благо» потужна ідеологічна машина, що справно працює ще з радянських часів, завжди напоготові вибудувати стрункі та виправдальні теорії під ці експансіоністські плани. Наслідки перед очима: під масованою багаторічною дією російських ЗМІ сьогодні рейтинг підтримки Путіна серед населення Росії — найвищий за всі часи його правління.

Україні треба дуже багато переосмислювати. Сьогодні можна тільки пунктирно-контурно окреслити коло цих питань і проблем. Безумовно, найперше, що потрібно зробити, — розробити нову концепцію, а потім, відповідно, і прийняти Закон про «Засади внутрішньої і зовнішньої політики» з урахуванням нинішніх реалій. Якщо у попередній концепції навіть не допускали думку про загрозу з Північного Сходу, а звідси й фактична відсутність кордонів з РФ, то нині Україна під тиском похмурих та жорстоких реалій агресивної політики Росії змушена облаштовувати їх у відповідності до сучасних вимог і повним обсягом. Звісно, звідси також випливає й нова концепція формування армії — її кількість, якість та необхідна номенклатура родів сучасного війська. І безумовно, найголовніше, якою армія має бути, щоб забезпечити нашу безпеку. Певно, за нинішніх умов, переконаний, що й в окресленому майбутньому також, Україні буде не під силу створити таку армію, яка б змогла реально стримати агресію Росії. Тож Україна просто приречена шукати інші шляхи захисту. На жаль, їх не так вже й багато — це ядерна зброя, від якої Україна свого часу відреклася, та система колективного захисту — НАТО. Як перша, так і друга системи мають свої плюси і мінуси. І хоч ядерний статус Україна, зважаючи на безумовне моральне право на його відновлення, може досить швидко здійснити, утримувати цю зброю в боєздатному стані нам буде справді не по кишені. Тож залишається НАТО. Але щоб реально казати про вступ до Альянсу, треба виконати кілька передумов. На законодавчому рівні змінити позаблоковий статус країни, надавши можливість українцям самим вибирати спосіб захисту. Щоб в Україні не було позаблокового статусу, то ще невідомо, чи сталася б анексія Криму. Підготувати і провести всеукраїнський референдум, щодо бажання (небажання) вступу до НАТО. Потрібно провести масований наступ на зміну думки деяких членів Альянсу про можливість, а найголовніше, необхідність вступу України до НАТО. На мою думку, як кажуть, «або сьогодні, або ніколи» — найбільш сприятливий момент для вступу «до клубу захищених». Тож треба стукати в європейські двері та волати на всіх європейських перехрестях, що боротьба за Україну сьогодні — це боротьба за існування європейської цивілізації загалом.