Про відтворення назви нашої столиці латиницею
Беззаперечно поділяючи слушну думку Максима Стріхи, викладену в дописі «Чи тотожні Kiev та Kyiv?» («День», № 189-190 від 18—19 жовтня 2013 року), про існування проблеми: «як змусити світ призвичаїтися до автентичних назв» і можливість вирішити її, застосовуючи фонетичну транскрипцію як засіб для відтворення вітчизняних топонімів англійською, маю, все ж, закинути шановному авторові, що, обстоюючи написання Kviv, він висловлюється за варіант, що виник із застосуванням не фонетичної транскрипції, а, хоч як це дивно, транслітерації — способу, зафіксованого у згаданому автором законі Ківалова — Колесніченка.
Використовуючи фонетичну транскрипцію, будь-яку назву (будь-яке слово) будь-якої мови потрібно передавати іншою мовою таким чином, щоби вимова була максимально наближеною до автентичної вимови тією мовою, з якої походить назва (слово).
Для практичного втілення цього принципу Міжнародною фонетичною асоціацією було розроблено міжнародну фонетичну абетку (International Phonetic Alphabet) — систему знаків для передавання автентичної вимови слів будь-якої мови. У редакції 1951 року її широко вживають в усьому світі. А на підставі транскрипції назви остання передається обраною мовою, враховуючи особливості абетки цієї мови.
У нашому випадку (Київ — Kyiv) — принцип транслітерації дотримано: в українській назві чотири літери — стільки ж у англомовній. Але як прочитають і вимовлять Kyiv англомовні люди? — Кїв (К’їв).
Навряд чи якийсь філолог заперечить, що в українській назві п’ять звуків. Подамо їх знаками міжнародної фонетичної абетки: kijiv (звернімо увагу на відсутність крапки над першим «і»; «i» та «і» передають різні звуки). А тепер відтворимо цю назву для англомовних — отримаємо Kiyiv, вони такий варіант зрозуміють і, головне, вимовлять правильно. Не треба лякатись того, що українське «и» передається англійським «і». Наприклад, у англійському слові police (поліція), яке входить до 1000 найуживаніших слів англійської мови, «і» вимовляється саме так, як українською вимовляється літера «и».
М. Стріха інформує, що варіант Kyiv було ухвалено українським урядом 1992 року, а після 2006-го це написання офіційно визнав британський Форин-офіс. Не спростовуючи цього, запитаю: невже британці самостійно не можуть передати назву Київ рідною мовою і очікують на підказку «знавців» англійської з українського уряду?
Звісно, можуть. Всесвітньовідома фірма картографічної продукції Bartholomew and Son (Лондон, Единбург) на мапі України на окремому аркуші (1994 р.) дає Kiїv, видавництво George Philip Ltd (Лондон) у атласі світу (1995 р.) — Kyyiv, популярне видавництво словників та довідників HarperCollins Publishers (Глазго) у кишеньковому атласі (1995р.) — Kiyev.
Як бачимо, три незалежних одне від одного видавництва різним способом прагнуть одного: передати фонетичні особливості назви, що дісталася нам від предків, щоби її не спотворити, хоча одне з них робить це з «російським» прононсом. На відміну від вітчизняних філологів, для яких ця справа, здавалося б, мала бути кревною. Проте філологи з Інституту української мови НАН України, зліпивши нашвидкоруч Нормативну таблицю для відтворення українських власних назв засобами англійської мови, і затвердивши її 1996 року Рішенням Української комісії з питань правничої термінології під орудою тодішнього Міністра юстиції України С. Головатого, унормували цим рішенням метод транслітерації. Тому наразі логічним було б обговорення не питання, чи тотожні Kiev та Kyiv, а питання тотожності Київ та Кїв (К’їв)?
P.S. Сама назва Нормативної таблиці є хибною. Яких-то «засобів англійської мови» було вжито? Жодних, оскільки будь-яка абетка (і абетка, яку використовують британці, не є винятком) — не засіб мови, а засіб для відтворення на письмі лексики й засобів певної мови (вибачте за каламбур). Абетка є нейтральною щодо мови. Скажімо, є сербсько-хорватська мова із притаманними їй мовними засобами. І вона, з усіма приналежними їй відмінними від інших слов’янських і неслов’янських мов засобами, добре передається письмово як кирилицею (у сербів), так і латиницею (у хорватів). Або молдавська. Можливо, в радянські часи якийсь мовознавець і захистив дисертацію, доводячи, що кирилиця — найінтернаціональніша абетка, а чи змінилися засоби молдавської мови від переходу з латиниці на кирилицю?
