Про вигоди воєнного туризму

Про них ішлося на науково-практичному семінарі «Воєнний туризм в Україні: стан, потенціал, перспективи», який організований і щойно проведений за спільної участі Міністерства оборони України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституту досліджень діаспори. Адже для розвитку цього виду туризму, який не надто поширений у нашій країні (крім, частково, його підвиду — воєнно-історичного), є все і «навіть більше». Проте до використання вітчизняних унікальностей в України до сьогодні «руки не доходили». Тож учасники заходу (а це науковці-туризмологи, практики туризму, представники органів влади із Києва, Житомира, Полтави, Вінниці, Черкас та Китаю) у своїх доповідях і повідомленнях наводили численні факти, які свідчать, що відповідне використання державою «вмісту» її воєнно-туристських «засік» гарантовано наповнюватиме бюджети різних рівнів, передусім оборонного, щонайменше десятками мільярдів гривень, творитиме тисячі робочих місць, дієво сприятиме піднесенню рівня національної ідентичності найширшого загалу.

Науковці столичного вишу представили результати проведеного наприкінці минулого року опитування громадян інших держав щодо перспектив розвитку в Україні воєнного туризму, зокрема пропозиції іноземців щодо засобів його промоції. Також туризмологи цього закладу вищої освіти запропонували під увагу учасників семінару демоверсію електронного інтерактивного «Воєнно-туристського атласу України», створити який вони — спільно з оборонним відомством — мають намір до кінця року. Зазначений атлас інформуватиме не лише про фортифікації різних часів, військові некрополі, військові музеї та музейні збірки відповідного спрямування, а й про підприємства та військові частини, які надаватимуть відповідні (туристські) послуги.

Резолюцією заходу передбачено звернення до органів державної влади України з відповідними пропозиціями, зокрема, до Міністерства освіти і науки України (щодо відновлення розділу «Основи туризму» в програмі навчального предмету середньої школи «Захист Вітчизни»), до Міністерства оборони (стосовно самоочевидної потреби у співпраці військових інституцій та профільних — туристсько-рекреаційних — закладів вищої освіти, а також створення у складі Департаменту стратегічних комунікацій Міноборони відповідного підрозділу) та Міністерства культури, молоді та спорту України (щодо започаткування такої форми діяльності закладів освіти, військових частин та фортифікацій: замків, палаців — як співпраця у формі обопільного «шефства»).