Привид справедливості
Соціологічне опитування жителів п’яти великих промислових центрів України, проведене соціологічною службою УНІАН (див. «Популярна п’ятірка», «День», №131), показало, що на статус збірника коментарів та ілюстрацій до Платона претендує не лише вся післяплатонівська філософія (про що говорив англієць Уайтхед), але навіть і публічне життя українського суспільства. Соціологи встановили: 46,5 відсотка українців хочуть бачити свого лідера СПРАВЕДЛИВИМ (при цьому 31,6 відсотка ратували за лідера сильного та вольового).
Дві з половиною тисячі років тому «князь філософії» Платон також шукав СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Свій допитливий погляд він звертав то до «занебесних місць» (де перебувають ідеї, й ідея справедливості також), то на сусідню Спарту. «Треба віддати СПРАВЕДЛИВІСТЬ, лакедемоняни, вашій державі, — заздрить багатий афінський аристократ, — ви ні приватній особі, ні царю, ні багатому, ні бідному не приділяєте особливих почестей і не створюєте для них особливих умов для виховання».
Платон «проідеалізував» спартанське суспільство і в думках побудував СПРАВЕДЛИВУ, як він вважав, державу. В такій державі, наприклад, «не дозволяється нікому подорожувати за приватними потребами, а лише за загальнодержавними... Повернувшись на батьківщину, ці люди вкажуть молодим, що закони, які визначають державний устрій інших держав, поступаються нашим». Або: «Якщо приватній особі знадобиться виїхати за межі батьківщини, вона може це зробити лише з дозволу влади; після повернення додому вона повинна здати державі чужі гроші, що є в неї, отримавши місцеві, згідно з розрахунком». І нарешті, квінтесенція: «Треба жити і постійно поглядати на начальника і дотримуватися його вказівок. Навіть у найменших незначних дрібницях треба ними керуватися, наприклад, за першою його вказівкою зупинятися на місці, йти вперед, приступати до вправ, вмиватися, харчуватися і прокидатися вночі… Треба начальствувати над іншими і самому бути в них у розпорядженні. А безвладдя має бути вилучене з життя всіх людей».
До болю знайомо, чи не так? Ось що виходить, коли сильні та вольові лідери починають ганятися за привидом справедливості. Ми маємо попередження Платона, багатий досвід тоталітаризму, і все ж жадаємо СПРАВЕДЛИВОСТІ. Пристрасно і безнадійно. Забуваючи, що «істина та справедливість — точки такі малі, що мітячи в них нашими грубими інструментами, ми майже завжди не влучаємо» (Б. Паскаль). І ці «грубі інструменти», не влучаючи, лупцюють по людських головах…
Випадково я виявився серед респондентів згаданого вище опитування. Але мій голос був марним. Тому що ті особисті риси характеру, які я хотів би бачити в нашого лідера, були відсутні в опитувальнику. Я сказав, що хочу ЧЕСНОГО лідера. Соціологічний волонтер довго водив ручкою по рядках можливих відповідей і сказав, що не передбачено такого.