РЕАЛIЇ

Казка, яка стала бувальщиною

Чарльз Дарвін у своїх працях писав про те, що людина походить від мавпи. На мій погляд, є гіпотеза, яка підтверджує це.

Раніше Середземного моря, яке відділяє Європу від Африки, не було. Після чергового похолодання, яке відбувається кожні 10300 років, земля на території Європи майже вся була вкрита кригою. Живі істоти з Африки в теплий період розселилися на території Європи, а при настанні льодовикового періоду залишалися лише в Африці.

Понад 43000 років тому морська вода прорвала природну греблю в районі Гібралтару. Вода заповнила територію Середземного моря. Під час чергового льодовикового періоду багато тварин вимерло, залишилися лише ті, яким у деяких місцях Європи вдалося пристосуватися до холоду. Серед таких тварин були альбіноси мавп шимпанзе. Вони розселилися на території Європи в теплий час, льодовиковий період також складається із зими і літа. З настанням теплого періоду — влітку, коли зійде сніг, альбіноси дуже помітні, вони почали гинути. Вижила серед них та частина, у яких шерсть стала короткою, як зараз у людей, а шкіра навесні ставала темною, а при настанні холодів, восени, набували білого кольору. Археологи знаходять такі останки живих істот. Одна з них — неандерталець, який жив 43000 років тому. Те, що неандерталець — предок сучасної людини — це казки.

... Ной зі своєю родиною жив на лівому, пологому березі озера. Більшість рік і озер у Європі мають пологий східний берег. Щоб краще підходити до води, Ной зі стовбурів дерев спорудив поміст, стовбури скріпив між собою, на помості він побудував будиночок, щоб улітку ховатися від сонця, а взимку від вітру. Після тривалих дощів морська вода прорвала природну греблю, почала затоплювати низовину, названу Чорним морем. Ной зі своїми близькими людьми, завдяки помосту, опинився на плоту, названому пізніше «Ноїв ковчег», а утворення Чорного моря — «потопом». Крім близьких Ноя, на пліт, рятуючи життя, зайшли тварини, частина з них стала домашніми. Люди не проганяли їх — це був запас продовольства. Місцем виходу на суходіл став Кавказ, гора Арарат. Використовуючи територію, предки переміщалися вздовж берега на південь. Мешкаючи біля Мармурового моря, частина з них, пригадавши досвід своїх предків — плавання на плоту, перепливали на інший берег. У Стародавній Греції було розвинуте кораблебудування. Пересуваючись вздовж берега морів, люди з різних причин залишалися. Так було заселено береги Середземного та інших прилеглих до нього морів.

Слова-вбивці

Одного сонячного дня, прогулюючись в обідню пору парком ім. Лесі Українки, де бiгає та грається безлiч дiток, повз мене пройшло молоде подружжя. Батько ніс повну торбу різних іграшок, мати, ще зовсім юна, вела, тримаючи за пухку руку, мале рожевощоке дитя, якому близько 2 років. Пара між собою про щось розмовляла, а хлоп’я в цей час крутилося на всі боки, то вказуючи на птахів, то на метеликів, то на діток. Та вмить із вуст молодої мами злетіло нецензурне слово. Воно різонуло, наче гострим лезом, моє серце, душу, і тілом прокотився мороз. Я оглянулася на сім’ю, яка, спокійно перемовляючись, далі пішла до дитячого містечка. Тієї секунди ідеальна картина щасливої, вихованої сім’ї розвіялась. Я зрозуміла: для цієї «пані» лайка є звичною у «раціоні» спілкування.

Прикро про це говорити, але такі ситуації трапляються надто вже часто: щодня на вигляд пристойна мама з подругою чи сім’я, везучи у візку або ведучи за руку маленьку дитину, вдаються у розмові до лайливих, грубих слів. Нецензурні вислови можна почути всюди. І найгірше, що до лихослів’я звертається щораз більше молодих людей. Для багатьох вульгарна мова вже стала незамінною. Відразу виникає питання: «Куди ми котимося? Яка може бути Європа, коли мати і батько як взірець для майбутнього покоління губить свою дитину змалку: в одній руці тримає сигарету, в другій — пиво (якщо не щось «міцніше»), а з вуст линуть слова-вбивці?!» Коли на таке надивишся, то душа кричить, благає про порятунок.

Кожен із нас, звертаючись до лайки, не усвідомлює, що робить поганий учинок. А молоді батьки творять ще більше зло, коли нецензурні слова вживають при своєму нащадку, адже саме в ранньому віці життя дитина під впливом спілкування з дорослими починає формувати активну позицію в навколишньому світі. Тобто маленька людина в цей час виступає своєрідною губкою, яка вбирає все, не відкидаючи нічого. Для них мама, тато — приклад, зразок, ідеал. Тут варто нагадати вираз Юрія Мушкетика: «Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння».

Вважаю, немає просто пустого слова. Воно — або святість, або прокляття, зло; або краса, або бридота; або правда, або брехня; або світло, або темрява. А вживання лихих слів знищує все хороше, прекрасне, вічне.