РЕПЛІКА

Шановна редакціє газети «День»! Прошу надрукувати у вашій газеті мого листа до прем’єр-міністра, бо інакше він десь загубиться і не потрапить до Юлії Володимирівні.

Шановна Юліє Володимирівно!

Бажаю Вам міцного здоров’я і плідної роботи для нас, «маленьких українців», а саме —«дітей війни». Хочу запитати, чи є у Вас бажання щось хороше зробити для простих людей, щоб ми, бідні пенсіонери, відчули цю турботу про нас?

Якщо так, то зробіть такий закон, щоб люди не ходили по «муках», висуджуючи ті копійки, що нам повинні віддати, не мучились в чергах за кожну довідку і кожну букву, а потім не чекали роками оцю «милостиню». Я б хотіла, щоб хтось побачив, що відбувається навкруги: як хворі, слабкі люди товпляться під дверима на вулиці по судах, пенсійних фондах, ощадкасах.

Віддайте те, що належить, без страждань отих «дітей війни». Мені 74,5 року. Я всю війну просиділа в погребі, під бомбами, бо лінія фронту проходила через наше село.

Голод, холод, босі, роздягнуті «Діти війни» ходили до школи за сім-десять кілометрів. Відбудовували потім свою зруйновану країну. Це було надзвичайно тяжко для нас, у той час молодих, голодних і холодних.

То невже ми не заслужили, щоб в останні роки, а може, й дні отаких нас більше же мучила влада?

Будь ласка, назвіть мені ще хоч одну державу, де б пенсіонери в чергах помирали, одержуючи свої кровні заощадження, або ті копійки, що можна віддати людям по закону.