Перейти до основного вмісту

РЕЗОНАНС

18 серпня, 00:00

В угнівських чоботях

(Відгук на статю Юрія ГУБЕНІ «Угнів — найменше місто України», «День» №131, середа, 8 серпня 2007)

Дійсно, угнівці майстри на всі руки. В 1946р. хлопці з Угніва взували в чоботи цілу сотню УПА. Шкуру вони у лісі виправляли, і ось як це робили: готували луги, переважно з вапна, і три дні в ньому вимочувалася сировина. Потім можна було знімати шерсть. Клали її на круглі стовбури дерева, і під суворим оком експерта бригада мисливців робила найтяжчу роботу. Шкура мусила бути вишкрабана дуже добре. Тоді варили розчин з дубової кори, в якій її також вимочували. Процес виправлення міг тривати до двох місяців, а може, і довше. Потім бригада шевців зшивала матеріал з конопельних волокон, і замість голки була шерсть дикого кабана. Шкури на підошви було замало, тому їх вирізали з вільхи і прибивали верхи до них цвяшками. Так можна було зробити три пари чобіт на день. А ви, новоспечені міліонери, не тіштесь, що вам не по фасону ходити в угнівських чоботах, бо взуття Florsheim Shoes, Clarc, Boston i Murphy зроблене зі штучних матеріалів. Моя перша робота в Америці була у Florsheim Shoe Co. Шкіра, яку ми діставали, була виправлена хромовою кислотою, не як угнівська у дубовій корі. Все, що я мусів робити, — це знати, які гудзики натискати і котрі клеї вливати. Не було робітників, які б не закашлювались цею отрутою. Угнів може мати велику будучність, якщо повернеться до традиційного виробу чобіт, за які не один би заплатив 1000 доларiв.

Секонд-хенд із Заходу і на Заході

(Відгук на статтю Інни БІРЮКОВОЇ «Де своє, натуральне, якісне?», «День» №129, субота, 4 серпня 2007)

Причин успіху на торгівлі «second hand stuff» є безліч. Основна причина — брак оцінки ринкових вартостей. Особливо це стосується малого виробника. Запорукою його успіху мусить бути ціна матеріалу, приміщення, енергетика, робоча сила і податки. На жаль, дуже часто ці фактори не є головними для підприємця. На Заході в цьому бізнесі робітник заробляє щонайменше десять доларів на годину та отримує повне медичне забезпечення і пенсію на старість. Енергетика і приміщення там також набагато кращі, ніж в Україні. Україні потрібно зробити все, що завгодно, аби тільки наздогнати та перегнати.

Роман МАЦ, Пенсильванія

Світи за «залізною завісою»

(Відгук на статтю Юрія ПАХОМОВА «Культура часу як основа стабільного розвитку», «День» №129, субота, 4 серпня 2007)

Модерна атрибутика ніколи не зробить привабливою радянські «п’ятирічки». За будь-якою залізною завісою навіть найбільш довершений «сон розуму» може породити лише «чудовиська»... Філософія «своє-чуже», не така вже й проста у сучасному світі. Абсолютне «своє» в ньому так само неможливо, як і абсолютно «чуже». Має йтися завжди більше про співвідношення того й іншого, міри та обґрунтованої частки. Лише за такого підходу складається й єдність світу, в якому ми живемо. У цьому світі не кожний вигадує щось своє, окреме від всього та цілісне, а швидше досконально i якісно розробляє певну його частину, елемент і фрагмент. Ось чому в такому світі добре зроблене «своє» ніколи не перемагає, не знищує й не перебиває «чужого», — адже воно є завжди лише частинкою цілісної й єдиної картини світу. Частинкою, звичайно, багатоколірної, багаторівневої, багатоаспектної. І самодостатньої, внаслідок всього цього. Тому вистачить з нас ремісництва радянських часів. Щоб бути корисним, хоч певною мірою, сучасному світу й почати хоч трохи себе поважати, не слід винаходити велосипед, а потрібно навчитися визнавати своє місце у світовому розподілі праці. Звичайно, все робити добре неможливо, але досить робити добре своє! Культура часу в тому й полягає, що наше «тепер» ніколи не поглине, не зруйнує «минулого» наших предків. А «майбутнє» наших нащадків ніколи, у свою чергу, не зруйнує наше «Тепер»! Відродити ні просторову, ні тимчасову модель СРСР неможливо. Це все одно, що знову перестати дихати.

Сергій ГЛУЩЕНКО, Запоріжжя

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати