Родом із Полтавщини...

Творчі ужинки цього відомого в Україні діяча культури та мистецтва включають публіцистичні, мистецтвознавчі й музикознавчі праці. Перші два фахові захоплення, так би мовити, супроводжують нашого ювіляра впродовж його плідного та невтомного життя. Він — постать неординарна і своєрідна на ниві культури на Полтавщині кінця ХХ — початку ХХІ століття. Його публікації, розвідки й статті не вкладаються у звичні журналістські писання. У його численних працях на культурницьку, передусім на мистецьку тематику, струменить думка, превалюють знання й естетичні міркування, викладені доступною літературною мовою. Ще з дитинства юного Георгія приваблювала минувшина. Допитливий хлопчина, він любив розпитувати старших людей про історію славного козацького міста Лохвиця (тут він провів свої дитячі та юнацькі роки), про старосвітські будинки й пам’ятники, талановитих людей. Згодом це вилилося у краєзнавчі й журналістські матеріали, пов’язані з мистецтвом, уславленими пам’ятками, їхньою охороною й значенням для суспільства. Власне, любов до слова, музики й образотворчого мистецтва, закладені в дитинстві, дали позитивні наслідки у зрілі роки.

Його матеріали у 1970 —1990-х рр. були пов’язані з морально-етичними і духовними проблемами суспільства.

Упродовж життя його цікавлять постаті всеукраїнського масштабу — мислитель Г. Сковорода, поет Т. Шевченко, скульптори І. Кавалерідзе й І. Пивоваров, хоровий диригент Н. Городовенко, художники О. Сластьон, О. Кульчицька, М. Дмитренко, К. Кричевська-Росандич, артистка Н. Ужвій,а також історія зведення пам’ятників Г. Сковороді, театрально-мистецьке життя Лохвиці кінця ХІХ — початку ХХ ст., історія будівництва у місті Народного дому за проектом знаменитого архітектора В. Кричевського, козацька архітектура та іконопис ХVІІІ ст., земські школи Лохвиччини. Про це опубліковані його статті в періодиці Полтавського і Тернопільського країв, Києва, Канади.

Образне дослідницько-просвітницьке слово Георгія Шибанова чути в Україні та за її межами. Він має широке коло кореспондентів: в Полтаві, Києві, Парижі, Монреалі, Сан-Франциско, Мюнхені.

Із Лохвицею, овіяною козацькою славою й наповненою театрально-мистецькою атмосферою кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. пов’язане життя славетних і вельми популярних діячів. До них належить хормейстер Н. Городовенко, композитор І. Дунаєвський, артист маляр і монументаліст М. Дмитренко, скульптори І. Кавалерідзе й Г. Пивоваров. Усім їм Г. Шибанов віддає свою синівську шану, докладно висвітлює їхнє життя у низці своїх праць впродовж багатьох років.

Талант у Георгія Шибанова — потужний від природи, але найповніше він розкрився у 90-х роках минулого століття. Вірогідно, відчув потребу створити щось у «великій формі». Інтуїція вивела його на таку значущу й оригінальну постать, як хоровий диригент Нестор Городовенко, якого в Україні практично не знали. Георгія Шибанова ця постать приваблювала передусім своїм визначним внеском у рідну культуру. Тут мистецтвознавець ступив на нову стезю музикознавчих пошуків. І це дало гарні плоди. Допомогли любов до музики, добірний природний музичний слух, значний життєвий досвід, постійне творче начало і горіння до праці.

Високі оцінки дослідницької праці Г. Шибанова знаходимо у рецензіях академіка М. Колесси, професорів П. Муравського, В. Турця, доктора мистецтвознавства А. Лащенка, кандидата філологічних наук А. Дяченка та інших. Ми акцентуємо на опублікованих працях останнього десятиріччя у київській і полтавській періодиці. Найбільше їх з’явилися на шпальтах газети «День». Серед них «Чарівний голос зірки Голівуду вперше зазвучав у Києві. Відоме та невідоме про Міліцу Кор’юс», «Філософ, увічнений у скульптурі. Про історію створення унікального пам’ятника Григорію Сковороді у Лохвиці», «Він був великим майстром. Із творчої спадщини Михайла Дмитренка», «Спадок Петра Калнишевського. Про долю унікальної мистецької пам’ятки з Полтавщини», «За творчим духом Петро Чайковський був українцем», «Лохвицький Моцарт. Радощі й розчарування Ісака Дунаєвського», «Доля митця-новатора. Творчість Опанаса Сластьона», «Стиль Кричевських», «Унікальні пам’ятки доби пізнього бароко з Лохвиці» та інші. Їхня тематика різна, передусім пов’язана з культурницькими і духовними запитами нашого суспільства, збереженням національних скарбів, із поверненням імен, замовчуваних або викреслених з історичного плину й буття України. Остання праця теж з’явилася в газеті «День» (26 червня 2009 р.).

Дослідник широко і розлого окреслює історичне тло, поширення стилю бароко в Україні і, зокрема, у храмах Лохвиці Лубенського полку, роль фундатора Петра Калнишевського. Бувши у силовому полі цієї теми й сердечному захопленні від Лохвиці як міста, свого часу наповненого мистецькими артефактами і талантами, Г. Шибанов присвячує їй низку своїх розвідок і статей.

Мене як мистецтвознавця і біографа пана Георгія приваблюють його музикознавчі статті. Надзвичайно симптоматичним науково-популярним дослідженням є «За творчим духом Петро Чайковський був українцем», що з’явилася у газеті «День» 3 квітня 2009 р.

Сам Георгій Шибанов зазначає, що особливо плідними для нього були 2005—2009 роки. Його публікації й розвідки друкуються також у фахових журналах «Музика», «Студії мистецтвознавчі», «Київська старовина» та у регіональних науково-просвітницьких виданнях «Рідний край», «Полтавська Петлюріана», «Полтавські єпархіальні відомості».

Георгій Шибанов, як інтелектуал і як естет, усе своє життя у своїх працях акцентує на тому, що суспільство повинно духовно збагачуватися, стояти на варті та захищати свої культурні й мистецькі цінності. Талановитому ювіляру з нагоди 60-річчя хочеться побажати козацького здоров’я, гараздів у житті й нових творчих злетів на ниві наукових досліджень.

P. S. «День» вітає нашого постійного автора з ювілеєм.