ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Звернення Віктора Ющенка до народних депутатів, скандал навколо образливих для мусульман карикатур у європейській пресі — лише деякі з тем, що хвилювали українців протягом цього тижня. Детальніше про ці та інші події — у традиційній рубриці «Дня».

Геннадій ЧУЙКО , завідувач кафедри загальної та прикладної фізики, професор Херсонського національного технічного університету:

— Добре, що Президент Віктор Ющенко нарешті звернувся до Верховної Ради та українського народу (отже, і персонально до мене) на цьому тижні зі своїм щорічним посланням. Добре, що його позиція щодо конституційного процесу в Україні співпадає з моєю: не відміняти куценьку і, як виявилося минулого місяця, подекуди й недолугу, українську політреформу, а розвивати її, поглиблювати, співставляти із європейським досвідом і, нарешті, виносити на реальний розгляд і розсуд суспільства. Погано те, що навіть деякі формальні союзники Президента з урядової коаліції негайно розпочали критику цієї, як на мене, конструктивної позиції, буквально не дослухавши (отже, чи й зрозумівши?) її до кінця... Добре, що майже половина слухачів семінарів для майбутніх членів дільничних виборчих комісій, які ми зараз проводимо в Херсонській та Миколаївській областях у рамках всеукраїнського проекту «Сприяння виборам в Україні», мають певний досвід роботи на виборах, хоча й делеговані різними партіями. Особисто мене це підтримує у надії, що вибори ми не «провалимо», що б там не казав Ярослав Давидович парламентаріям з приводу кричущих недоліків у їхніх організації та фінансуванні. Погано те, що голова ЦВК насправді аж ніяк не «згущує фарби», і все, що він каже (і все, про що мовчить) — гола правда. Та втім у суботу о 6.45 ранку ми вкотре виїжджаємо з Херсона вчити чергову сотню «комісарів» (чи «комісіонерів»?) у неопалений «будинок культури» райцентру Березнегувате. Добре, що у нас ще є такі люди... Погано, що їх не цінують, як належало би... Добре, що в Херсоні ставлять філатовський «Сказ про Федота-стрельца, удалого молодца» за проектом молодесенької «режисерки», яка щойно випорхнула з якоїсь харківської «учельні», а по місту розвішані унікальні театральні афіші з наївними рядками, які виглядають прямим відгомоном-римейком чогось такого призабутого, часів громадянської війни та непу: «У театрі тепло». Відчули? Погано, що тепло не скрізь... Херсонські газети пишуть, що в Асканії-Новій не загинула жодна з реліктових тварин, жодна птаха. Добрі люди подбали, не дали загинути у морози. Погано те, що про людей ми того ж самого сказати не можемо...

Тарас ВОЗНЯК , головний редактор журналу «Ї» (Львів):

— На наших очах розгортається шалена істерика довкола публікації кількох шаржів на пророка Мухаммеда. Що це — справжнє обурення чи інспірована, скажімо Іраном, димова завіса, яка має відвернути увагу від того, що Іран приступив до створення своєї атомної зброї? Гадаю, що і одне, і друге. Але разом з тим, як одне, так і друге сприяє збільшенню прірви між суспільствами європейського типу і суспільствами, які орієнтуються на фундаментальний іслам. Приклад Туреччини показав, що іслам тут насправді ні до чого — Туреччина світська держава. Однак і у Туреччині спостерігається ренесанс фундаменталізму. Так, поки-що уряд та армія контролюють ситуацію, однак що буде невдовзі? На жаль, на наших очах ми бачимо розростання фронту фундаменталістськи орієнтованих режимів, які приходять до влади, як і нацисти, цілком демократичним шляхом, як от Хамас. І водночас падіння чи ослаблення автократій та деспотій у цих самих країнах, як у Єгипті. При цьому європейські суспільства демонструють абсолютну анемічність. Знущання над данським, норвезьким і т. д. прапорами, погроми посольств, фірм, торговий і дипломатичний бойкот — все сходить з рук. Невдовзі слід очікувати, що буде вимога до данців переформатувати своє законодавство відповідно до вимог ісламських фундаменталістів? Печальне майбутнє тоді чекає на всіх нас. Безпринципна позиція президента США тут прикривається толерантністю, а насправді невдовзі постане питання, чи й ми в Україні маємо переформатувати свої цінності за чиїмось стандартом. Напевне, у кожному домі все ж на сьогодні своя правда. При повній пошані до меншин у своїй країні. Однак меншин. Для мене істерія фундаменталістів є найсумнішим фактом цього тижня. Однак, гадаю, що не тільки цього.

Ірина МАКСИМЕНКО , науковий співробітник Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. Мечникова:

— Головним, на мій погляд, є той факт, що дев’ятого лютого у Києві відбувся круглий стіл, присвячений проблемі Придністров’я та поліпшенню українсько-молдовських відносин. Метою цього заходу було посилити діалог між Україною та Республікою Молдова. Крім того, він є одним iз неофіційних кроків до вирішення багатьох моментів в українсько-молдовських відносинах. Обидві сторони мали можливість висловити своє бачення i свій підхід до певних питань переговорного процесу. Представники обох країн змогли не лише відкрито поговорити про проблемні питання, які існують у процесі мирного врегулювання придністровського конфлікту, а й перейти до наступного етапу. А саме — сторони погодилися, що переговорний процес наразі перебуває в замороженому стані й не дає того ефекту, який очікувався від ініціативи Президента України Віктора Ющенка. Прозвучала необхідність розробити дорожню карту, нові механізми реалізації цього плану та проведення низки заходів для встановлення обопільної довіри. Також окреслили коло питань, які слід узгодити, та дійшли висновку, що в інтересах обох держав — ввести нові правила митних операцій на українсько-молдовському кордоні, для реалізації яких необхідна лише політична воля обох держав. Важливо й те, що сторони наголосили на необхідності посилення співпраці на парламентському рівні та залучення до цього процесу цивільних організацій.

Дмитро ТАРАН , продюсер, режисер:

— Сьогодні неможливо не говорити про вибори й ту інформацію, яку нам підносять. Головні помилки багатьох месиджів у політичній риториці (не буду деталізувати, кому які належать) полягають у тому, що політики та їхні піарники мислять не на тій хвилі, на яку настроєні власне одержувачі месиджів. Адже режисура спілкування з виборцями базується власне на чіткому знанні своїх слабких або сильних місць. І всі помилки — від незнання цих місць. Оскільки інформація про слабкі місця чітко фільтрується й зав’язана на фінансовому благополуччi близьких до лідерів людей. У «Нашої України», звісно, за минулий рік з’явилися слабкі місця, і їх треба грамотно обійти. Якщо у Віктора Януковича слабке місце — його публічність як політика, його акторська майстерність і мовні навички, то сильна сторона — організаторські й лідерські моменти. Тому й будувати спілкування треба виходячи із цього. А взагалі, якщо резюмувати, всі помилки описані старою фразою — «страшенно далекі вони» від тих, з ким спілкуються. Політика — це досягнення таких цілей, які дуже слабо збігаються з цілями виборців. І це, мабуть, закон. Баланс інтересів політики й виборців — це мистецтво, яке не багатьом під силу. Навіть у озвученні тільки тез цих інтересів. Піарники, яким вдалося урвати грошей з передвиборних фондів, дещо вторинні у своїх уявленнях про те, що треба говорити сьогодні. При цьому давайте не забувати, що в багатьох регіонах вибори робляться грошима, роздачею горілки й змовами. Там мало хто аналізує політичні повідомлення. Люди дивляться на вибори, як на футбольний матч. І на те, скільки у них грошей у гаманці за звітний період.