ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Суттєві зрушення у «справі Гонгадзе», підсумки українського відбірного туру на «Євробачення — 2005» і перемога івано-франківського гурту «Ґринджоли» — ось ті події тижня, що минає, які майже нікого не залишили байдужими. Докладніше — у традиційній рубриці «Дня».

Олесь ЛІСНИЧУК, кандидат політичних наук:

— Резонансні події минулого тижня викликали в мене вельми суперечливу внутрішню реакцію. Безумовно, позитивно сприйнялося просування розслідування у розкритті вбивства Георгія Гонгадзе. Моральне значення цієї справи для суспільства, правоохоронних органів, окремих людей важко переоцінити. Однак гіркоту викликало відчуття використання справи в деяких приватних інтересах, а також погано прихованого лукавства, схильності до маніпулятивного застосування результатів слідства. Дуже прикро спостерігати, що ця справа, яка оголошена справою честі Президента, яка є індикатором нашої колективної совісті, справа, яка могла б серйозно сприяти моральному катарсису суспільства, методично перетворюється в детектив з політичним присмаком. І це тоді, коли очікувалось на принципово інше...

У цілому позитивним явищем вважаю підвищену увагу, навіть певний ажіотаж навколо проведення Євробачення та українського представництва в ньому. Хоч якби я ставився до цього конкурсу та музичного продукту, в ньому домінуючого, після минулорічного Русланиного фурору нинішній ювілейний, київський ніяк не проігноруєш. Тож довелось бути учасником багатьох обговорень кандидатури гурту «Ґринджоли», яка стрімко окреслилася минулої неділі. Для мене однозначно, хоча й десь після сто двадцятого прослуховування, загальновідомий хіт івано-франківських хлопців є і гімном, і одним із важливих символів помаранчевої революції. І я високо ціную мобілізаційний ефект «арт-компонентів» революції — і мультиків, й іграшок, і різноманітних колажів на тему «біг- морд», і помаранчевих пісень і багато іншого. Але й не хочеться, щоб ці явища стали чи предметом спекуляцій, чи використовувалися для «поліпшення іміджу України за кордоном». Причини оказії бачу не у втручанні гуманітарного віце-прем'єра, а в самому способі визначення переможця.

Борис ГУДЗЯК, ректор Українського католицького університету (Львів):

— Протягом останнього тижня весь світ слідкував за недугою і шпиталізацією Папи Римського Івана Павла ІІ. Вже багато років інваліди, люди похилого віку та хворі бачать у кволому Верховному Архієреєві приклад мужності. Переживши замах на життя із тяжким пораненням, операції, перелом стегна і змагаючись із недугою Паркінсона, Іван Павло II несе в собі ті виклики, що їх мають мільйони знедолених людей по всій земній кулі. І хоч останній тиждень йому тяжко дихати, його дух не падає.

Минулого тижня я мав нагоду бути в Римі у справах нашого університету, де не раз мав честь спілкуватися з найближчим оточенням Папи — іноді в дуже неформальних і безпосередніх розмовах. І ніхто з цього оточення не міг засвідчити, що Іван Павло нарікає. Коли в неділю Папа через перенесену операцію горла (трахеотомію) уперше за час свого понтифікату не зміг сам промовити молитву Анджелюса публічно, усе ж він з'явився біля вікна в лікарні й поблагословив Божий люд. Прикро бачити, як він страждає. Одначе якою підтримкою для кожного, хто стикається з проблемами чи труднощами, є приклад цієї людини, яка сама не нарікає і дає надію іншим… У нашій слабкості проявляється Господня сила... Кожен, хто свідомий закону природи, розуміє, що світ може втратити такого морального лідера, яких, на жаль, у Західній Європі та інших державах світу бракує. Але поки що він є, і після свого довголітнього активного служіння він служить людям навіть своєю недугою. Не дивно, що весь світ звертає увагу на випробування цього старця, який промовляє і до старших, і до молодих…

Олексій МАЦУКА, директор Донецького інституту інформації:

— У житті українського суспільства діє поляризація на рівні масової свідомості, що проеціюється від регіональної належності. Так, наприклад, викликало резонанс, що фракція Юлії Тимошенко хоче арештувати колишнього губернатора Донецької області Анатолія Близнюка за те, що він нібито брав участь у розвалі країни, й обвинувачує його в сепаратизмі та зраді Батьківщині. Добре це чи погано? Для Донбасу Близнюк у цій кон'юнктурі — герой, бо ідея автономності та суб'єкта федерації в Донбасі досі жива та має своїх послідовників. Для Києва й нової влади дії, пов'язані з автономністю, — це явно плювок в обличчя. Дилема українських «добре» та «погано», на мою думку, дуже добре цього тижня проявилася саме в цій заяві фракції БЮТ. До позитивних подій тижня можна зарахувати те, що політичні партії, які підтримують Віктора Ющенка в Донецькій області, у вівторок змогли провести свою першу прес-конференцію в спокійному режимі, причому не де-небудь, а в будівлі Донецької облдержадміністрації. Півроку тому про таку перспективу донецькі «нашоукраїнці» не могли й подумати. Хоч що б там було — демократія йде вперед, головне, щоб не зачепилася за яку-небудь цеглину та не зламала ногу.