ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Павло СОХАНЬ, директор Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського:

— Найгірше, що було на цьому тижні, це, на мою думку, — так звані мукачівські події. І нам треба зробити висновки з цієї «мукачівської кризи». І не взагалі, а кожна людина мусить зробити свої власні висновки. Якщо ми не скажемо своє категоричне й рішуче «ні» таким методам проведення виборів, то далі будуть ще більші халепи. А очікування чогось ще гіршого — це найболючіше. Тому, якщо людина є патріотом своєї батьківщини та свого народу, вона не може не брати участі у вирішенні таких проблем. Щодо хорошого? Часто говорять: якби не було правди, то неправда б допомогла. А я можу сказати: не було б хорошого, то горе б допомогло. Я маю на увазі те, що через такі негативні для нас події збільшується кількість тих людей, які розуміють, хто є хто серед нас. Із цієї точки зору позитивним є те, що зростає, як мені здається, кількість громадян, які готові щиро боротися за встановлення справжнього демократичного ладу, за те, щоб Україну поважали в світі. І свої позитивні риси нам треба розвивати. Добре, що народ не перестає вірити в оптимістичне майбутнє країни. Ця віра, мені здається, теж зростає, не дивлячись на всі ті казуси, які відбувалися і відбуваються в нашому житті. Також приємно, що ми видали нову книгу із серії «Некрополістика в Україні». В ній містяться документи з традицій, історії України та української православної церкви. Це публікації рукописних пам’яток другої половини XVII — першої половини XIX століття. Як на мене, книга дуже цікава. Вона розрахована на фахівців, але, думаю, буде важливою й для кожної людини. Бо ми мусимо добре знати свою історію. Адже, як мовиться у відомій приказці, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Галина БОНДАРЕНКО, кандидат історичних наук, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України:

— Мене кожного дня щось радує. В Україні, в Києві, в особистому житті. Адже від нашого погляду та якихось наших внутрішніх переконань залежить той кут зору, через який ми і споглядаємо світ. Мене як науковця більше цікавлять проблеми науки, культури, аніж політики. Радує, що в світі проводяться нові дослідження людини, зокрема дослідження щодо її нових можливостей. Добре, що проводяться нові дослідження на Марсі. Добре, що розвиваються нові цифрові технології. Наприклад, у Скандинавії зараз триває конференція, де обговорюють питання — хто є лідером у галузі цифрових технологій. Мабуть, саме розвиток у цьому напрямі відкриває перед людством нові перспективи. І ще один — не можу назвати його хорошим чи поганим — цікавий нюанс: цього тижня австралійські аборигени наклали прокляття на прем’єр-міністра Австралії Джона Говарда, вказавши на нього кісткою кенгуру. Це було викликане тим, що прем’єр вирішив розпустити Комісію у справах аборигенів та жителів островів Торресової протоки. Вражає те, що до сих пір у якихось куточках планети ще існують подібні давні уявлення. Особливо приємним для мене є те, що зараз проходить «Французька весна». Радує те, що з Франції до України приїхали мої друзі, дослідники, науковці. Крім того, я познайомилася з багатьма цікавими людьми, яких раніше не знала: скульпторами, художниками. Приємно, що в саду біля мого будинку квітнуть усі дерева. Радує, що мене запросили стати хрещеною мамою дівчинки, до народження якої я була певною мірою причетна. Адже я ще займаюся практичною психологією, тому допомагала мамі цієї дитини, коли вона була вагітною. Приємно, що у мене вже є два хрещеники, а ще з’явиться і хрещена донечка Марійка.

Георгій ДИМИТРОВ, старший науковий співробітник Інституту геохімії навколишнього середовища:

— Добре те, що тепер інженерам нашого інституту додаватимуть зарплату за стаж роботи. Фактично нам повернули те, що скасували минулого року. Це визначала постанова Кабміну України №494 від 14 квітня 2004 року. Її суть: платити надбавку за стаж роботи інженерам, які працюють у системі Академії наук України. І в зв’язку з цим у мене зараз хороший настрій. Погано, що путівки на відпочинок в Україні дорожчають не щодня, а щогодини. До піонертабору «Каштан» путівка на 20 днів коштує 1170 гривень. Путівка до Трускавця — ще дорожче. Ціни, порівняно з минулим роком, піднялися мало не вдвічі. Й отже: зарплату підняли на 32%, а подорожчало все набагато більше. Це дуже погано.