Щоб займатись політикою, треба бути справжнiм джентльменом
Цікава дискусія з цього приводу проводилась ще торік у редакції радіо «Свобода». Незважаючи на те, що висловлювали свої думки дуже поважні особи, крапки над «і» не були поставленi. Англійське прислів'я каже: щоб займатись політикою, треба бути великим джентльменом. Це дуже слушно.
Отже, без мудрості і моралі немає справжньої політики, а тільки її імітація. Неважко уявити діяльність дуже розумного політика та справжнього християнина на посаді державного діяча високого рангу в СРСР чи гітлерівській Німеччині. Оскільки структури тих держав та закони, за якими вони будувалися та діяли, були неморальними або відверто злочинними, то діяльність політика мудрого втрачала б будь-який глузд.
Для розбудови комуністичної системи загальнолюдська мораль (з її теїстичним підгрунтям) була навіть теоретично неприйнятною, глибоко ворожою, і тому, під ярликом «буржузна», відкидалась. Аналогічна ситуація склалася і в гітлерівській Німеччині: так само заперечувалась загальнолюдська мораль на користь так званої «арійської моралі», оскільки вояк («рудоволоса бестія») узаконювався як «вища раса», а його поведінка ставала «мірилом» і т.д. Ці дві системи новітньої історії достатньо ілюструють наслідки безморальної політики, позбавленої Божої мудрості.
Ці та безліч інших незаперечних фактів доводять, що аморальна, злочинна політика без Божої мудрості, як окремих людей, так і груп чи цілих народів, завжди закінчувалася одним — її поглинала історична пітьма.
А тепер погляньмо на англо-американський світ: США та Великобританію. Маловідома американська колонія, яка, отримавши незалежність стала притулком для гнаних і покривджених (як морально, так і інтелектуально). Втікали туди борці за волю і кращу долю, тобто надавався притулок людському розумові, моралі, творчості, людській свободі та вірі в Бога. І тому зовсім не є дивним, що за декілька століть США стали духовно-моральною та науково-інтелектуальною державою. Зрештою, ми до якоїсь міри маємо і власний взірець — козаччину, волелюбний і творчий дух якої ще й донині відчувається в народі, незважаючи на страшні, розтлінні впливи московства.
Безперечно, сучасна трагедія нашого народу: його економічні біди, моральний нігілізм державної влади, нехтування народними інтересами та всі інші негаразди породжені безморальною, а найчастіше аморальною політикою наших державних діячів, у вчинках яких не видно політичної Божої мудрості. Коли ми згадуємо імена Вашингтона, Франкліна, Лінкольна, Рузвельта, Черчілля та інших достойних державних мужів, у нашій уяві зринає поняття — політична мудрість. А в нашій країні, слухаючи трансляції засідань Верховної Ради чи виступи державних чиновників, впадаєш у розпач від нікчемних балачок багатьох депутатів, державних «діячів», які своїми комуністичними поглядами чи промосковським холуйством навіть хизуються, від їхньої суєтної метушні. Надій на краще у народу за такої «еліти» майже нема!
Але у нас все ж є один добрий шанс: у жовтні цього року обрати справжнього народного президента — людину глибокої моралі, політичної мудрості, щирого патріота України, якому біди народні і нещастя людей ятрять душу і серце.
