Шість принципів

Усі два десятиліття незалежності Україна перебуває в стані кризи. Розглянемо, які нові методи управління державою пропонує кібернетика — фундаментальна наука про управління будь-якими об’єктами.

Я вирішив розвинути ідеї Глушкова щодо нової політичної системи. У мене одразу з’явилася ідея: назвати державу кібернетичною ноосферною державою. Ідея ноосферності виникла у мене під впливом вчення про ноосферу — сферу наукового розуму. Кібернетика — фундаментальна наука про управління будь-якими об’єктами. Один з проявів ноосфери — кругообіг наукової думки (за Вернадським). Такий кругообіг інформації на рівні однієї держави забезпечує самокерованість держави, оскільки відбувається постійний обмін інформацією між громадянами і керівними органами країни.

До речі, Україна вже відстає від Росії в розвитку ідей ноосфери. У Росії вже давно організовано Академію ноосфери (стійкого розвитку) на чолі з академіком Урсулом. Академія ноосфери нещодавно набула статусу міжнародної академії ноосфери за участю Франції й Італії. Адже Україна могла б на рівних брати участь у цих наукових дослідженнях і навіть випереджати їх завдяки ідеям українських вчених в галузі кібернетики та ноосферології. Дослідження українських вчених Вернадського, Глушкова, Морозова, Межжеріна, Голубця, Турчинова (співавтор Юлії Тимошенко за їх проектом «ідеальної держави»), (мій проект кібернетичної ноосферної держави) багато в чому випереджають Росію, Італію та Францію разом узяті. Треба лише підтримати розвиток молодої нової науки в Україні на державному рівні. А тепер про суть мого проекту кібернетичної ноосферної держави (1992 року).

1-й принцип: будь-який громадянин має право подати будь-який законопроект з будь-якого питання до бази проектів;

2-й принцип: держава зобов’язана зареєструвати цей проект у кібернетичній базі ідей (проектів) і видати громадянинові документ про це з реєстраційним номером;

3-й принцип: держава зобов’язана опублікувати цей проект у державних мас-медіа, зокрема в державній пресі, радіо, телебаченні, інтернеті;

4-й принцип: держава зобов’язана опублікувати будь-яку думку про цей проект, яка надійшла до органів преси, радіо, телебачення, інтернету. (Цикл дискусії.) До того ж цей цикл дискусії має бути досить тривалим і доступним для всіх громадян як в Україні, так і за кордоном.

Усі чотири мої принципи узято з практики захисту наукових дисертацій, що ще раз підтверджує, що нічого фантастичного в моєму проекті немає.

Для обговорення законопроектів кібернетика розробила потужний інструмент — соціальні кібернетичні мережі. Потрібно лише звести ці принципи в ранг Конституції.

5-й принцип: для вирішення складних питань на кшталт складання державного бюджету потрібно використовувати потужні сучасні кібернетичні комплекси. Потрібно забезпечити їх фінансування, інформаційне та математичне забезпечення. Не можна заощаджувати на інформації. Інформація дорожча, ніж гроші. Сучасна комп’ютерна прикладна математика здатна вирішувати складні багатовимірні проблеми.

6-й принцип кібернетичної ноосферного держави — ухвалення будь-якого законопроекту на комп’ютерному референдумі.

Ми фактично живемо у кібернетичному світі. Отже, і комп’ютерний референдум — вже не віддалене майбутнє, а реальність. Наприклад, у США на останніх виборах президента голосували на комп’ютерах.

На закінчення автор дякує всім, хто взяв участь в обговоренні цього проекту: Віталію Межжеріну, Борису Солусі, В. Полохало, Любові Янюк, Віктору Котову, Анатолію Плетньову, моєму синові Олександру Дюльдіну. Запрошую всіх охочих до дискусії.