Спасибі за відвідання Львова
Вельмишановна п. Ларисо!
Спасибі за відвідання Львова, за участь у «Дискусійному клубі», за виступ на телеканалі ЗІК. Це дало можливість звірити годинники історичного поступу, закликало до певних роздумів.
Вдячний Вам, що не дали загнати себе на слизький шлях боротьби, який пропонував Вам ведучий, з уявним українським фашизмом, екстремізмом, так званим насильством із боку опозиції.
Хоча, на мою думку, будь-яка боротьба — це вже певне насильство: правди над брехнею, добра над злом, свободи («Свободи» також) над рабством, справедливості над несправедливістю. Головне — дати собі відповідь на запитання: насильство в ім’я чого?
Саме такий «харч» намагаються підкинути українському суспільству регіонали, «Український вибір» (чи такий уже він український?) та їхні підспівувачі, яких не бракує й у Львові. Не знаю, чи спроможні вони будуть відповісти на Ваші запитання, п. Ларисо?
У той же час тільки сліпий не може бачити того. Тільки глухий не може чути того. Мета одна — дискредитувати Україну, український народ, його героїв, опозицію. Ще раз і ще раз переконуєшся в тому, що дуже кричить «лови злодія» сам злодій. Хіба демократичні сили виїхали БРДМом на демонстрацію? Хіба демократи знущаються над українською вчителькою Н. Москаленко? Ми ж ідемо в Європу без фашистів. Хіба кляті українські націоналісти (добре, що хоч уже не буржуазні) б’ють донеччан, що вони розмовляють українською, а не російською? Простежується зв’язок із подіями в Києві 1918 року, на західноукраїнських землях у 40—50-х роках минулого століття. Таких прикладів чимало. І вони на совісті (якщо взагалі мають її) так званих антифашистів. Про їхні діяння писав «День» від 29 травня 2013 року.
«День» виважено й мудро пише про сьогодення, правдиво — про минуле.
Тож успіхів Вам, усіляких гараздів!
Із повагою й шаною та найкращими побажаннями
Юрій ПАНИЧ, ваш постійний читач і передплатник, Львів
