«Справа Купріяновича»

Доктор Григорій Купріянович — постать добре знана серед українців в Польщі. Будучи українцем із Підляшшя, він багато років поспіль очолює Українське товариство в Люблині, дбаючи про інтереси української спільноти, і популяризує українську культуру в Польщі. Більше того, є співголовою Спільної комісії уряду з питань національних та етнічних меншин. А також займається активним дослідженням українсько-польських відносин другої половини ХХ століття. Через це як історик не раз наражався на критику своїх польських колег. Протистояння з його науковою точкою зору лежало переважно в дискурсі історіографії та гуманітаристики.

Донедавна, адже несподівано все кардинально змінилося, і Григорій Купріянович через власні погляди став фігурантом кримінальної справи.

Річ у тім, що 8 липня цього року сталася без перебільшення знакова подія: у Сагрині Люблинського воєводства відкрили пам’ятник польським громадянам українського походження, які загинули від рук польського підпілля 10 березня 1944 року. Не менш значним є той факт, що урочистості відбувалися з участю Президента України Петра Порошенка.

Доктор Купріянович виступив з промовою:

«Зібралися ми у місці священному для Холмщини — у Сагрині, де віддали своє життя численні сини й доньки українського народу — вірні діти Православної церкви. Важко уявити собі те, що відбулося в цьому місці 74 роки тому — вранці 10 березня 1944 року, коли на цих подвір’ях і полях убивали синів цієї землі лише тому, що говорили вони українською мовою, за те, що сповідували святу православну віру... Жаліємо, що пам’ять українських православних жертв Холмщини в Сагрині не було вшановано в аналогічний спосіб, як це було стосовно польських жертв на Волині...» — зазначив доктор Купріянович.

Наступного дня, 9 липня, люблинський воєвода Пшемислав Чарнек заявив, що через слова Купріновича він подає заяву до прокуратури. На переконання Чарненка, Купріянович рівнозначно порівнює події на Волині й в інших місцях на Кресах з подіями в Сагрині, що є неетичним. Згаданий виступ у Сагрині, може, крім іншого, порушувати норми закону Інституту національної пам’яті, який передбачає відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів проти громадян Польщі. Цей закон передбачає також ув’язнення.

«...Виступи пана Григорія Купріяновича протягом кількох останніх років у Сагрині і цей виступ мають бути розслідуваними прокуратурою, яка має встановити факт вчинення злочину», — зазначив Чарнек.

Більше того, урочистості в Сагрині Чарнек назвав провокацією.

Більш ніж місяць «Справа Купріяновича» залишалася завішеною, спочатку навіть прокуратура вважала, що цей випадок має розглянути Інститут національної пам’яті Польщі. Проте кілька днів тому стало відомо, що прокуратура в Замості таки відкрила слідство.

Здавалося б, буденна річ — польська прокуратура розглядає справу, фігурантом якої є польський громадянин (хоча й етнічно — українець), але ця колізія має більш глибинний зміст для України і стає для неї певним викликом, оскільки радикально увиразнює кілька болючих питань сучасності. Зокрема, наскільки український голос може лунати у справі трагічних подій польсько-української історії 1940-х років? Чи має право українська спільнота й надалі виражати свою ідентичність у сучасній Польщі? Чи можуть вільно почуватися історики у своїх дослідженнях та висловлюваннях? І ким, врешті-решт, є в цьому контексті Петро Порошенко — главою Української держави (з якою Польща завжди декларувала дружні відносини) чи учасником кримінальної справи (адже фактично є свідком правопорушення, оскільки перебував поруч, якщо прокуратура таке встановить). Вселяє надію той факт, що МЗС України закликав припинити переслідування Купріяновича.

Від початку XXI століття Україна та Польща активно шукали змістовну відповідь на згадані трагічні події минулого століття. Спроби спільних наукових проектів і досліджень, зокрема на польсько-українському пограниччі, засвідчували готовність Польщі та України зрозуміти одна одну. Однак кілька нещодавніх подій (також і новий закон щодо Інституту національної пам’яті) стають викликом для добросусідських відносин обох країн.

Проте ми маємо також розуміти, що цей конфлікт є проблемою польської та української історичної пам’яті, яка часто має різні трактування історичних подій. І різних героїв. Та особливо варто наголосити на тому, що пам’ять для українців є однією із запорук їхньої державності.

Державності, яку ми сьогодні мусимо обстоювати й надалі.

P. S. Як стало відомо, 9 серпня цього року прокурор Інституту національної пам’яті відмовився порушувати справу через згаданий публічний виступ. Про це йдеться на сайті Інституту.

Окружна прокуратура Замостя відкрила слідство за фактом виступу Купріяновича.