Сутність радянського комунізму
Комуністи стверджують, що комунізм був механізмом вирішення соціальних проблем, а з ними і покращення рівня життя не лише народів Російської імперії, але й усього світу. Державний лад і економіка повністю відповідали теоріям Маркса і Леніна. Називались навіть і терміни завершення будівництва комунізму, а закінчилося тим, що останній генсек запропонував, через 70 з лишнім років, почати все заново — будувати соціалізм з людським обличчям.
Таким чином, історія комунізму на практиці довела утопічність Марксової соціальної ідеології. Насправді комунізм був механізмом реалізації ідеології шовінізму під маскою соціальної демагогії Маркса. Недаремно основним супротивником комунізму, як і шовінізму, був націоналізм. За звинуваченнями в націоналізмі було репресовано десятки мільйонів людей. Для успіху операції було придумано нову національність — «інтернаціоналіст». Сюди зараховували тих, хто не витримав національного тиску або свідомо перейшов на службу до представників панівної нації. Для цього і землю відібрали під вивіскою союзу народів і братерської дружби. Німці своєчасно опам’яталися і відмовилися від фашизму. Комуністи, на жаль, з іншого роду. Хоч би що робили, все лягало на вівтар великої держави. Національний патріотизм, як його визначали комуністи, був на першому місці, а вже потім гра в демократію — вільний доступ до освіти, науки, охорони здоров’я. Це лише давало можливість залучити до активної роботи кадровий потенціал усіх народів з обов’язковою платою за це — беззастережною згодою на панування великої нації на їхній землі. Хто не погоджувався — жили в концтаборах, і то не всі. Проте цей лад називався найдемократичнішим у світі.
Комуністично-шовіністичний урок на тему: як треба відстоювати інтереси нації, так і не прижився в Україні. Проблеми, які сформувалися в недемократичних умовах, українські політики пробують вирішувати за допомогою демократичних механізмів. Це алогічно. Існує приклад прибалтійських народів. Там більшість населення складали так звані інтернаціоналісти. Знаючи це, Горбачов запропонував референдум як механізм вирішення проблеми незалежності. Де були б сьогодні ці народи, якщо б вони погодилися з ним? Бо немає таких демократичних цінностей, якими можна компенсувати втрату народом свободи. Аналогічна ситуація і в Україні. Тому й грають в п’яту колону вчорашні прислужники комуністичного шовінізму.
Настав час політикам працювати на націю, бо окремо не виживуть навіть представники п’ятої колони, продавши землю, яка їх годує.
