Свобода — не вседозволеність, або Про «страшилки» «Українського вибору»

Спускаючись або піднімаючись ескалатором станцій Київського метрополітену, мимоволі звертаєш увагу на агітаційні «страшилки» від так званого «Українського (?) вибору» на лайт-бордах обабіч ескалатора. Не знаю, як на інших станціях, а принаймні на Театральній їх сила-силенна, вони витіснили майже всю іншу рекламу та інформацію. Ця суцільна брехня, розрахована на звичного вірити всьому написаному пересічного городянина (здебільшого похилого віку) жахає і обурює. Тут як про те, що в разі підписання угоди з Євросоюзом нас чекає суцільне безробіття й одностатеві шлюби, так і про подорожчання всього на світі, принаймні в десять разів.

І закрадається думка: а що, в нас метрополітен уже приватизований Медведчуком і Ко разом із комуністами? Чи це така державна політика — почергово (офіційно) ратувати за асоціацію з Євросоюзом, а неофіційно, устами цих «щирих українців», що принципово навіть не послуговуються українською мовою, аж так уже збратавшись, злившись із Росією у Митному союзі, що їм здається, наче і всі інші в Україні мають ловити кожне слово Путіна чи його кума, звісно ж, російською, бо так дохідливіше, — агітувати за цей самий Митний союз?

Чи не час уже кинути сміховинне борсання між двома стільцями одночасно і, якщо ми справді прагнемо до Європи, припинити це ганебне підбурювання людей проти неї? Свобода слова — це дуже добре, демократія — так само, але чи має це дорівнювати вседозволеності без жодного опору? Чи міське керівництво не бачить цього ганебного явища? Хай мера нам, киянам, на жаль, «не положено», та хоч сякий-такий голова міської держадміністрації є? Ще ж його не позбавили цього керівного крісла?

З повагою

Валерія БОГУСЛАВСЬКА, поетеса, перекладач, член НСПУ