Цікаве питання з минулого
Вельмишановний колективе «Дня»! Зацікавила мене коротенька розповідь Миколи Хрієнка про чорнобильця Володимира Озерського, єдиного учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на весь Нижньоколимський район Якутії («День», №75-76). Зацікавила не тільки тому, що в ній ідеться про досить цікаву людину з незвичайною біографією, а ще й через те, що в цьому районі, саме в селищі міського типу Черський, я працював у 1962-1964 рр. інженером-синоптиком в авіапорту. Звичайно, частенько бував і в Зеленому Мисі. До речі, тоді це була територія Магаданської області, а Черський (за 3 км) належав до Якутії.
Той край запам’ятався мені на все життя. Сувора, але чудова природа. Це єдине місце в усій величезній тундрі Російської Федерації, де ліс простягається майже до самого узбережжя Льодовитого океану (уздовж Колими). В лісі — безліч грибів. Але найкрасивіше з природи там — небо. Особливо коли на ньому палахкотить північне сяйво. Та все ж, перебуваючи в тому Заполяр’ї, я жодного дня не прожив без думки про Україну. Йдеш, було, по Колимі до Зеленого Мису (там у магазинах із харчовими продуктами було краще, ніж у Черському, бо Магаданська область — то ж край золота) у квітні, мороз — 35 градусів, і раптом згадаєш, що в Україні вже абрикоси цвітуть. Або... пригадую такий факт. 19 травня було 19 градусів морозу. Вийшов я із синбюро вдихнути свіжого повітря, глянув на сонце, і — зненацька думка: «Господи, та на моїй Батьківщині вже яблуні відцвіли!»
Отже, є що згадувати про той край — вистачило би, мабуть, на цілу книгу. І скільки живу — ніщо не забувається. Та й як забудеш, наприклад, такий випадок... Один знайомий молодий якут із Черського, лейтенант міської міліції, якось напідпитку кинув мені отаку фразу: «Это наша земля! А вы, русские, пришли сюда... Кто вас звал?» Від несподіванки я спочатку заціпенів. Потім почав розтлумачувати моєму візаві, що я не росіянин, а українець, і, власне, те ж саме можу сказати стосовно своєї рідної землі. Та він ніяк не міг второпати різниці між українцями і росіянами, бо ми всі, хто прилетів туди з Великої Землі, розмовляли виключно російською. Звичайно, я нікому тоді про цю розмову не розповів...
От би дізнатися, що з цього приводу думає Володимир Озерський, колишній чорнобилець і афганець, і як до нього ставляться якути, місцеві жителі. І взагалі, чи не гуляє сьогодні таке питання на просторах Зауралля? Чи не чув його Микола Хрієнко?
