Ціна на квиток формує характер народу
Заробіток тоді був 110 крб., квиток в один кінець — 16 коп. Щоб піднімати ту цілину й болото, потрібно було їхати хоча б удвох. Тобто проїзд найменшої сім’ї на один день коштував 64 коп. Шкода було їх віддавати, бо це ж 3 буханці хліба. Але тішила надія, що колись земля обробиться, підросте дерево або картопля.
Разом з надією росла ціна квитка на проїзд у приміському дизелі з 16 коп. до 32 коп., 61 коп., 82 коп. Тепер, щоб поїхати на вихідний удвох, потрібно 3,28 грн., тобто 5 буханців хліба, при тій же зарплаті, та ще при таких заборгованостях. А що казати тим, що їдуть далі?
Коли землю обробляти один раз на тиждень, то результат відповідний. Якщо хочеш більшого результату, потрібно їхати частіше.
Потихеньку люди покидають ці, такі бажані колись, землі. Хто здогадався раніше — продав, хто здав в оренду сусіду. Останні залишають уже оброблену землю напризволяще. На очах занепадають, заростають ділянки.
У перспективі ми прийдемо до голодувань міського населення з усіма його негативними наслідками. Крім того, потреба України в польській картоплі, цибулі, аргентинських яблуках... зросте.
А який же страшний гріх несе кожен з нас через цю дорожнечу квитка на проїзд перед своїми дорогими старенькими батьками? Не можемо ми приїхати до них і допомогти у важку й скрутну годину.
№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Заробіток тоді був 110 крб., квиток в один кінець — 16 коп. Щоб піднімати ту цілину й болото, потрібно було їхати хоча б удвох. Тобто проїзд найменшої сім’ї на один день коштував 64 коп. Шкода було їх віддавати, бо це ж 3 буханці хліба. Але тішила надія, що колись земля обробиться, підросте дерево або картопля.
Разом з надією росла ціна квитка на проїзд у приміському дизелі з 16 коп. до 32 коп., 61 коп., 82 коп. Тепер, щоб поїхати на вихідний удвох, потрібно 3,28 грн., тобто 5 буханців хліба, при тій же зарплаті, та ще при таких заборгованостях. А що казати тим, що їдуть далі?
Коли землю обробляти один раз на тиждень, то результат відповідний. Якщо хочеш більшого результату, потрібно їхати частіше.
Потихеньку люди покидають ці, такі бажані колись, землі. Хто здогадався раніше — продав, хто здав в оренду сусіду. Останні залишають уже оброблену землю напризволяще. На очах занепадають, заростають ділянки.
У перспективі ми прийдемо до голодувань міського населення з усіма його негативними наслідками. Крім того, потреба України в польській картоплі, цибулі, аргентинських яблуках... зросте.
А який же страшний гріх несе кожен з нас через цю дорожнечу квитка на проїзд перед своїми дорогими старенькими батьками? Не можемо ми приїхати до них і допомогти у важку й скрутну годину.
№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
