«Творчість — найкраща профілактика стресу»

Анна РОМАНОВА, заступник Чернігівського міського голови:

— Нещодавно зателефонувала представник Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова. Там дуже переживають, що в «прогресивному й активному Чернігові» (це їхні слова) не було встановлено жодного рекорду України упродовж минулого 2013-го. А ось позаторік було встановлено одразу чотири рекорди! Чесно кажучи, я теж з цього приводу засмучена, бо в 2012-му в нашому місті відбувся фестиваль ROMANTIK, з яким пов’язано одразу три рекорди (виконано наймасовіший вальс, чернігівські пари кружляли на Красній площі, виготовлено серце з найбільшою кількістю романтичних зізнань у коханні як певним людям, так і нашому місту загалом, а також відбувся наймасовіший парад наречених). Ще один рекорд 2012-го — наймасовіший в Україні парад візочків...

Я розумію, що дуже важко все тягнути на голому ентузіазмі, з нульовим бюджетом, проте можна поставити рекорди, які не потребують значних фінансових витрат. Головне — бажання людей прославити місто, злагоджено інформаційний та організаційний супровід. Тому, поки ще не пізно, пропоную ініціативним громадянам зібратися та запланувати бодай два рекорди Чернігова та чернігівців у новому році. У мене є декілька ідей, які не потребують значних фінансових витрат, але потребують консолідації громадськості. Тож запрошую патріотично налаштованих чернігівців підключитися до роботи!

Павло ПУЩЕНКО, громадський діяч, редактор інтернет-видання pik.cn.ua:

— Погано, що досі немає снігу, ми вже скучили за зимовими розвагами. Сумно, що так мало людей в Чернігові підтримують місцевий євромайдан. А добре — це новорічні свята в родинному колі. Минулий тиждень був дуже насичений, з родиною зустрічали Різдво, потім Старий новий рік. Найбільша радість для нас — це очі дітей, коли вони отримують очікувані подарунки від Діда Мороза. Найголовніше досягнення нашої родини останнім часом — народження ще одного синочка. Минулого року ми святкували втрьох, а цього року нас уже четверо. Хлопчаки у нас дуже схожі поміж собою, тож коли тримаєш на руках меншого, здається, що це таке собі дежавю, що повернувся на чотири роки назад. Але поруч і старший синок, і все стає на свої місця.

Олена ВАРНАКОВА, голова міської профспілки підприємців:

— Засмучує реакція влади, а точніше — відсутність реакції на революційні події в нашій країні. Отже, за логікою наших посадовців, будемо жити в новому році з таким же безладом, як і раніше. А радість приносить рукоділля, останнім часом змайструвала декілька симпатичних речей, вони в мене не затримуються, одразу дарую друзям. За допомогою техніки декупаж задекорувала пляшки алкогольних напоїв — це подарунки для дорослих. Для подружки моєї доньки оформила дерев’яного коника. Для дому зробила підставку під гарячі страви та підсвічник. Рукоділля — це новий світ, який я нещодавно для себе відкрила. Щиро кажучи, витрачаю на нове захоплення багато грошей, однак шкодую тільки про те, що не почала цим займатися раніше. Ось такі в мене були різдвяні канікули — море задоволення. Ще хочу додати, що творчість — це найкраща профілактика стресу, профілактика втоми, це справжня арт-терапія. Нарешті я відчула це на собі, тому нині рекомендую всім друзям і знайомим.

Олександр МЕЛЬНИК, депутат Чернігівської міської ради, заступник директора книгарні (КП «Будинок книги»):

— Найбільшим розчаруванням минулого року став зрив підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Дратівливий стан незадоволення залишається й на сьогоднішній день. Роздратована навіть природа — зима не бажає приходити в Україну... Порадували як завжди рідні — старший син позитивно складає іспити своєї першої сесії в університеті. А про те, що відбувається в нашому місті, особливого бажання розповідати не маю.

Лілія ІБРАГІМОВА, художник, керівник арт-студії «Колібрі»:

— Нещодавно повернулася із захопливої подорожі (тиждень тому ще була в Таллінні). Це був морський круїз, в якому ми побували всією родиною — з чоловіком і двома синочками, який ми самі собі подарували і під час якого відвідали три північні столиці: Таллінн, Гельсінкі, Стокгольм. Океанський лайнер з 10-ма палубами — це щось вражаюче! Мені пощастило побувати в Музеї казок Астрід Ліндгрен «Юнікабен» у Стокгольмі. Здивував і вразив світогляд жителів тих країв. Приміром, дізналася, що у Фінляндії немає бездомних тварин, що громадяни самі так вирішили й охоче платять податок, щоб усі тварини мали дах над головою. Відчувається більша терпимість до всіх і до всього. А також порадувала дружелюбність та гостинність фінів. За традицією під Новий рік я підсумувала те, що відбулося, поставила нові цілі. Звісно, побачилася з рідними людьми. Такі зустрічі завжди зігрівають душу. Провела декілька майстер-класів і презентацій. Щаслива, що беру участь у новій виставці, яка має назву «Наше поповнення». В експозиції представлено роботи восьми чернігівських художників, які останніми роками поповнили ряди Національної спілки художників України в нашій області. Всі роботи дуже достойні! А відкриття нової виставки — завжди приємні зустрічі, спілкування. Щиро вітаю моїх колег! Щодо негативного, то Господь милував.

Юрій СБІТНЄВ, російський письменник, який вже кілька років більше часу проводить у Чернігові, ніж вдома у Підмосков’ї:

— Мені дуже приємно, що нещодавно в чернігівському видавництві «Трійця» було перевидано мою книжку «Великий князь» — про князя Ігоря Чернігівського. Перше видання розпродали, це друге видання — суто українське, чернігівське. І презентували ми його у вівторок в обласному Художньому музеї. Мова в романі йде про благовірного князя чернігівського та київського Ігоря, який за життя був миротворцем, просвітником, а після мученицької загибелі його було зараховано до сонму православних святих. На мій погляд, ця історична постать несправедливо перебувала у забутті досить тривалий час. Події роману відбуваються у першій половині ХІІ століття. Хочу зауважити, що цей роман створено на основі вивчення давніх літописів. А розраховано його на широке коло читачів, які цікавляться подіями періоду Київської Русі, а також тих, хто прагне розгадати загадку дивовижної слов’янської душі. І мені надзвичайно приємно, що книжка вийшла саме в Чернігові — на тій землі, де відбувалися події, що змальовано в романі.