Українська мова — мова єднання. Враження від конкурсу в Одесі
Нещодавно в Одесі в часі і просторі збіглися два велелюдні форуми — XIII Загальнонаціональний конкурс «Українська мова — мова єднання» та ІV Міжнародний фестиваль екранного та сценічного мистецтва «Кінологос-2012». Якщо до нинішнього року ці заходи проводилися окремо, то відтепер вирішено їх об’єднати, адже, по суті, люди, які представлять мас-медіа й документальну кінематографію, роблять одну справу — пишуть та осмислюють різними засобами історію сучасної України, її духовні й гуманітарні проблеми. Як сказав кінорежисер, заслужений працівник культури України, доктор мистецтвознавства Дмитро Ломачук, це дасть можливість подвоїти зусилля небайдужих людей у боротьбі за рідне слово й культуру. Участь у конкурсі я беру із 2002 року. За цей час неодноразово ставав лауреатом і призером, накопичив чимало матеріалів із різних етапів. У мене з’явилося чимало друзів з усієї України та з-за її меж. Цей конкурс було започатковано 2000 року з метою всебічного розвитку та утвердження державотворчої функції української мови, піднесення рівня мовної культури. Засновниками й організаторами цього творчого суперництва є Причорноморська академія мовних технологій і комунікацій етносів та Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України на чолі із заслуженим журналістом України Юрієм Работіним. Участь у конкурсі беруть журналісти, письменники, педагоги, студенти, учні, представники діаспори. Цього року книжки, публікації у пресі, матеріали в електронному вигляді надійшли з України, Росії, Німеччини, Молдови, США, Сирії, Вірменії, Придністров’я — усього 267 творчих доробків. Оргкомітет, який очолює Юрій Работін (співголова — академік Іван Дзюба), розглянув подані матеріали й визначив лауреатів за такими номінаціями: «Квітни, мово наша рідна!», «Мовне багатоголосся», «На видноті всього світу», «Первоцвіт». Загалом лауреатами стали більш як сотня авторів і колективів. Список відзначених надруковано в газеті «Золото слів», виданій спеціально до конкурсу.
Три дні перебування в Одесі були наповнені цікавими заходами, змістовним спілкуванням. Покладання квітів до пам’ятника невідомому матросові, екскурсія містом, обмін думками у приміщенні Національної бібліотеки імені Горького, трапеза у Свято-Архангельсько-Михайлівському жіночому монастирі, спілкування з неординарною особистістю — настоятелькою обителі, ігуменею Серафимою, авторкою багатьох книжок, відвідання екзотичної садиби підприємця Оганеса Манукяна в селі Усатовому, під Одесою... І, звісно ж, усі ми стали свідками пам’ятної події — підняття молоддю державного прапора розміром 12х21 метр Потьомкінськими сходами. А потім разом із молодими заспівали гімн України. Одна з учасниць фінального етапу конкурсу, науковець, архівіст Вікторія Сизова-Курченко (Нью-Йорк, США) зазначила: «Дуже радісно, коли творчі люди мають змогу поговорити між собою й поділитися творчими здобутками. Я співпрацюю з Товариством Тараса Шевченка, Українською вільною академією наук, і мені буде приємно розповісти колегам про цей конкурс. А своїм землякам в Україні бажаю активніше будувати громадянське суспільство. До речі, проведення таких конкурсів і є елементом такого суспільства».
Прикметний штрих: уже перед самим від’їздом із Одеси ми з колегою Світланою Солоною із Градизька Полтавської області зустріли цікавого чоловіка. Шістдесятирічний корінний одесит гуляв із внуком. Олександр звернув увагу на те, що ми розмовляємо українською і щиро зрадів цьому. Він звернувся до нас також українською: «Кращої мови я не чув. Пригадую, колись приїздила до нас в Одесу Людмила Гурченко. І під час концерту почала читати вірші Шевченка в оригіналі. Це було неповторно, це було прекрасно! Як її слухав зал! Мені ж пощастило, що я вчився в українській школі. Знаю і люблю нашу мову, хоч сам російськомовний».
