Український модерн
Вікторія ПІДГОРНА, політолог, Центр соціально-політичного програмування:
— У четвер сталася подія, яку, на мiй погляд, не можна зарахувати до позитивних, оскільки в ній дуже багато політичних моментів. Я кажу про підписання домовленостей між «ЄЕС Росії» на чолі з Анатолієм Чубайсом і українським урядом з приводу продажу українських обленерго. У цій угоді можна було б знайти й позитивні моменти, які могли б посприяти розвиткові української економіки. Однак те, як це було піднесене самим Чубайсом, вже говорить про те, що тут дуже багато політики і що для нього це, передусім, політична ухвала. На жаль, Росія славиться тим, що в неї логіка «навпаки». Якщо в усьому світі політичні інтереси використовуються для просування економічних, то Росія діє як типова імперська держава, яка економічні інтереси використовує для просування політичних. У даній ситуації Чубайс діяв згідно саме з такою логікою. І він заявив, я можу навіть процитувати, що вони вже контролюють 50% енергетики Грузії, 80% енергетики Вірменії та обов’язково отримають свою частку і в Україні. Тобто позиція сили абсолютно очевидна. Імперський підхід — наявний. Ця концепція завжди заважала й заважатиме Росії будувати добросусідські вiдносини як з Україною, так і з іншими країнами.
Негативний момент іншого процесу, на який я б хотіла звернути увагу, — це те, яким чином зараз приймається ухвала про просування в грудні планів зміни Конституції. По-перше, ми бачимо, що більшість намагається закріпити своє домінування в політичному процесі. Така позиція не будує конституційну реформу на підставі компромісу, як це випливає з логіки Конституції. Адже нещодавно побудована на підставі компромісу Конституція подає приклад політичної стабільності, вирішує ключові питання легітимності влади. Але якщо ці зміни базуватимуться на позиції сили, то цю Конституцію буде змінено ще неодноразово. Це не сприяє політичній стабільності. І економічній також!
Тепер про приємне. З мого погляду, дуже добре, що нарешті такий відомий митець, скульптор, як Олександр Архипенко, повернувся на Батьківщину. До цього моменту українські глядачі ніколи не бачили справжніх робіт Архипенка. Українці не могли збагнути того, що цей митець є зіркою світового масштабу. Досі він, попри те, що також є представником нашої нації, був невідомим для українського глядача. І те, що зараз у Національному художньому музеї триває виставка його робіт, — це дуже важливий момент. Бо якщо Україна мріє про інтеграцію до Європи, вона має знати, що таке модерн. Що Архипенко є не просто модерністським автором, а що він є українським модерністом. І це дуже важливий момент. Бо без модерну (в усіх значеннях, в тому числі і в художньому, оскільки художня творчість сприяє зміні мислення громадян) інтеграція неможлива. І чим більше людей побачать цю виставку, тим буде краще. І тим більше добре, що це відбувається зараз, бо без модерністського мистецтва немає та й не може бути західної культури, немає та й не може бути європейської культури. А без західної, європейської культури Україна не зможе зрозуміти, що можна інтегруватися не лише на рівні економіки чи політики, а й на рівні культури.
Лілія САВИЧ, радник з правових питань Програми рівних можливостей ООН:
— Наша Програма нещодавно провела успішний семінар для заступників губернаторів із різних регіонів нашої країни з проблем впровадження гендерної політики. Це одна з найприємніших подій. А погано те, що досі відбуваються терористичні акти, особливо на Близькому Сході, й гинуть ні в чому не винні люди. Також мене дуже негативно вразила остання почута мною новина: з лав американської армії звільнили солдата лише через те, що він одружився з іракською дівчиною. Таких ситуацій не мусить бути! Одначе радує, що наближається Різдво й усі люди готуються до свята.
