Усе заради шефа

Вона заявила, що сталінізм був кращим за гітлеризм. Заяву було зроблено не просто так, а на ток-шоу про Голодомор. Це не було спонтанне висловлювання, яке зірвалося з вуст політика в запалі жорстокої полеміки. Пані Б. — дуже відомий в Україні нардеп — одразу попередила телеглядачів, що дійшла такого висновку після непростих багатоденних міркувань.

У телестудії дискутувалося питання, чи був український Голодомор геноцидом. На закиди, що сталінський геноцид нічим не відрізнявся від гітлерівського, досвідчена юристка відказала, що сталінізм був незаперечно кращим, бо гітлерівці переробляли забитих людей на мило і шкіряні рукавички, а радянський НКВС такого не робив.

Отже зараз, коли всім відомі жахливі свідчення учасників тих подій, знайшлася жіночка, і до того ж мати, яка надала перевагу повільному фізичному і моральному катуванню голодом, коли на очах конає твоя малеча.

Порівнювання між собою різних способів знищення людей взагалі зайняття мало етичне, але чи не гуманніше робили німці, швиденько потруївши жертви газом або пострілявши в ямах?

Чому ж досить розумна пані Б. змусила себе докотитися до такої парадоксальної аргументації? Відповідь проста. Скоріш за все, тому, що її шеф — український Президент — не визнає український Голодомор геноцидом.

А чого тільки не зробиш заради шефа!

Усі пам’ятають, як інша відома жінка-політик, пані Г., доводила багатомільйонній телеаудиторії, що А. П. Чехов був майстром лірики. Здається, вона зробила це тільки через те, що пан Президент, якось обмовившись, назвав російського письменника великим і чудовим поетом.

Не можна ж бо повірити, що славетна українська журналістка з вищою літературною освітою серйозно вважає чудовими такі перли Чехова: «Шли однажды через мостик/ Жирные китайцы/ Впереди них, задрав хвостик,/ Торопились зайцы./ Вдруг китайцы закричали:/ «Стой! Стреляй! Ах, ах!»/ Зайцы выше хвост задрали/ И попрятались в кустах».

Сам особисто Антон Павлович стверджував: «...отродясь я не писал стихов», але ж він не знав про думку нашого Президента, а журналістці-чиновниці про неї відомо.

Найцікавіше в тім, що з виразу облич пані Б. і пані Г. по телеку було видно, що вони щиро та абсолютно впевнені в своїй правоті. Це — не акторська гра, це — наш менталітет!

Щодо термінології відносно Голодомору. Багато кому з українців здається, що звичайні синоніми — драма, нещастя і трагедія — не здатні передати жахливої величі знищення мільйонів. Подібні події не часто траплялися в людській історії і для позначення масового вбивства створено спеціальне слово «геноцид». Цей термін щодо Голодомору використав український парламент.

Президент з цим чомусь не погоджується.

І негайно з’являються знавці історії та політичного мовознавства, які досліджують, що українська трагедія в чомусь не схожа на вірменську, єврейську чи циганську і чогось в ній не вистачає, щоб повністю відповідати терміну «геноцид». Замість того, щоб почати боротьбу за внесення до визначення «геноцид» української специфіки, якщо це взагалі комусь і десь потрібно, вони настирливо торпедують Верховну Раду, вимагаючи не називати Голодомор геноцидом.

Зараз 60% українців вважають, що Голодомор — це геноцид.

Наш Президент завжди рахувався з думкою народу.

Тому не виключено, що через деякій час пані Б. і Г., а також решта панів і пані поміняють свою думку на 180 градусів.

Зачекаймо!