Важко знайти роботу — нарікають жителі Луганська

Як часто до вас підходять на вулиці журналісти й просто цікавляться, як у вас справи? Судячи з реакції жителів Луганська, відбувається це рідко. Тому на два нескладні запитання всі відповідали по-різному, але однаково натягнуто й невпевнено. Здебільшого люди були занепокоєні працевлаштуванням.

Сергій ДОБРИНІН, приватний підприємець, студент:

— З поганого можна виділити таке: досить складно потрапити на роботу, не маючи закінченої вищої освіти, навіть якщо вона з профілем роботи ніяк не пов’язана. Добре, якщо приходиш з «вулиці» й тобі пощастить натрапити не на якогось затиснутого всією цією бюрократією начальника, як у мене з минулою роботою було. У комп’ютерах я самоук, але він вирішив не звертати уваги, що в мене папірця немає. Він мені одразу запропонував показати, що я вмію. До речі, це можна віднести до хорошого.

Настя РОСОЛОВА, випускниця середньої школи:

— Добре, що закінчила школу. Довго чекала цього дня. Тільки не знаю, куди тепер піти вчитися далі. До інституту навряд чи потраплю. Грошей немає у батьків. Доведеться в училище яке-небудь, напевно.

Ганна РОДІОНОВА, бухгалтер:

— Усі живі й здорові — це хороше в моєму житті. Погане — не можу вже третій місяць знайти роботу за фахом. Доводитися підробляти масажистом, але до вересня клієнток поменшало, й доходу, відповідно, теж.

Юлія, бухгалтер:

— Нещодавно вийшла заміж за коханого чоловіка, і я щаслива. Найліпша подія в житті за останні кілька років. Я така щаслива, що на думку щось погане не спадає. Напевно, погано те, що вулицями міста бігає багато бездомних тварин. Через двір ходити страшно стало. Зграї собак бігають де хочуть, і нікому вони не потрібні.

Вікторія, продавець:

— У чоловіка хворе серце. Його не беруть нікуди працювати. Тому мені доводитися одній працювати, оплачувати дорогі ліки чоловіка й тягнути інститут дочки. Добре, що в мене є люди, які мене підтримують.

Валентина ОРЛОВА, студентка:

— Через рік закінчую інститут. Буду вчителькою української мови та літератури. Це добре, але я вже й не знаю, чи той фах обрала. Щось підказує, що не моє це.

Юлія НІКІФОРОВА, студентка:

— Хороше — це моє дитя й радість кожної хвилини, проведеної з ним. А погане те, що я багато «цікавого» вчора дізналася про одну близьку людину, й це мене пригноблює.

Лідія Веніамінівна, пенсіонер:

— Те, що сьогодні світить сонце, — це вже добре. Нам, літнім людям, більшого й не треба. Погане не люблю згадувати. Хіба що на дороги син вічно скаржиться, коли підвозить мене кудись. Яма на ямі.

Геннадій КУТАНОВ, слюсар:

— Здебільшого все однотонно... Дім, робота й навпаки. Погано, що немає часу на якісь розваги. В основному після роботи залишається час на поспати й поїсти. А у вихідні доводиться розв’язувати родинні проблеми. Хороше — це і є сім’я. Що може бути важливіше за близьких людей, правда ж?

Алла КУЗЬМІНА, філолог:

— Роботу в Луганську важко знайти. А тим паче таку, яка б влаштовувала в грошовому плані. У мене зазвичай виходить так, що працюю як розумна, а отримую як дурна. А хороше це те, що сьогодні вдалося підписати важливі документи. Довго я з ними промучилася.