Велика спадщина малої графіки

Елітарний жанр графіки — екслібрис, який ставлять власники бібліотек на томи своїх зібрань. Більшість цих книжкових знаків існує у вигляді відтиску печатки (штемпелю) або вклеєного у книгу паперового ярлика. Незважаючи на розвиток екслібрису з часів Середньовіччя, це мистецтво поступово занепадало і відродилося тільки на початку минулого століття, переважно зусиллями бібліофілів. Перебуваючи у нерозривному зв’язку з книгою та книжковою ілюстрацією, екслібрис отримав статус окремого мініатюрного художнього твору і став об’єктом колекціонування.

У Будинку мистецтв міста Дніпро триває ювілейна виставка регіонального клубу екслібриса та графіки «Кобзар», присвячена 40-річчю від дня його заснування. На ній представлено орієнтовно 500 творчих робіт 35 членів клубу, який має багату історію та охоплює великий географічний простір. Він виник на хвилі створення організацій книголюбів та літературної вітальні у середині 70-х років минулого століття, його очолив заслужений художник України Микола Родзін. З 1978 до 2014 року клубом «Кобзар» незмінно керував заслужений працівник культури України Василь Хворост. Це було справою його життя. З метою популяризації книги — створення екслібриса як її захисного знака та виконання високопрофесійних ілюстрацій до літературних творів — було організовано чимало персональних та спільних виставок не лише у Дніпропетровську та інших містах України, а й у Білорусі, Росії, країнах Балтії.

Про експозицію виставки розповіла нинішній керівник клубу — художник-графік, лауреат мистецької премії ім. М. Паніна Ірина Колядіна: «Ця виставка для нас — особливе свято. У ньому, крім радості, багато суму. На жаль, сьогодні ми святкуємо без наших старших товаришів, творчості яких на виставці відведено почесне місце. Всього представлено понад 90 таких робіт: Миколи Родзіна, Василя Хвороста, Анатолія Худякова, Бориса Куновського, Марії Котляревської, якій випало народитися ще на початку ХХ століття і відчути на власному досвіді суттєві зміни у формуванні сучасного графічного мистецтва. На її творчість впливала фольклорна стильова традиція, українська народна гравюра та орнамент. Вона була для нас взірцем професіоналізму. Виставка поділяється на три частини, друга — найбільша, тут розташовані роботи наших корифеїв, яких у клубі — більшість. Треба відзначити міні-композицію творів народного художника України, лауреата Шевченківської премії Олександра Губарєва з Києва: поряд з його ліногравюрою «Гуцулка», наданою для виставки колекціонером Юрієм Куликом, розміщено ще 10 екслібрисів. Краще із зібрань своїх творів представили Микола Неймеш з Харкова, Борис Романов з Донеччини, художники з Дніпра Анатолій Гармаш, Алла Кузнєцова, Сергій Алієв-Ковика, Кароліна Кас’яненко, Сергій Боровський, Анатолій Дерев’янко. Василь Леоненко з Чернігова надав для експозиції 24 екслібриси та 18 графічних мініатюр із серій «Пам’яті Чорнобиля» та «Пам’яті мого дому», присвячених малій батьківщині художника, яка опинилася у зоні Чорнобильської катастрофи. Василь Леоненко — автор 1283-х екслібрисів, виконаних для бібліотек, музеїв, бібліофілів, колекціонерів багатьох країн світу. На такому високому рівні працює багато членів клубу «Кобзар».

Домінуючою темою у історії клубу є постать Т.Г. Шевченка. Працюючи у Всеукраїнському державному видавництві «Січ» художнім редактором, Василь Іванович Хворост оздобив та проілюстрував орієнтовно 400 книг. Багато працював і у жанрі малої графіки. Він став упорядником альбому «Шевченкіана  в екслібрисі», вперше виданого в Україні у 1993 році, причому не лише українською, а й англійською, німецькою та французькою. Це зібрання книжкових знаків поєднало понад 250 робіт 73 художників СНД та інших країн. На сторінки цього альбому потрапило кілька унікальних творів почесного члена дніпропетровського клубу екслібрису, відомого українського художника-графіка Василя Лопати, який за ілюстрування збірки «Кобзар» саме у 1993 році був удостоєний Шевченківської премії.

На долю Ірини Колядіної випала почесна і складна місія — зберегти багату духовну спадщину клубу «Кобзар» і підтримати його подальший розвиток. За традицією вона направляє роботу на активну популяризацію малої графіки. Художники, які мешкають у різних містах країни, як і раніше, залишаються потужною творчою організацією на Дніпропетровщині. Ірина Михайлівна Колядіна та її учні — постійні учасники та переможці українських і міжнародних конкурсів екслібристів. Створення графічних знаків розміром не більше долоні забирає чимало часу, адже в одному малюнку можуть бути тисячі дрібних штрихів. Але кропітка робота, якої ми не бачимо, завершується появою чудових творів унікального жанру.