Весна нівелює політичний негатив
Тернополяни починають будувати своє громадянське суспільствоУ Тернополі запалали білі «свічки» на каштанах, виграють фонтани, сонце пестить промінням перехожих, здається, що люди стали частіше усміхатися... Весна нівелює політичний негатив і додає сподівань, що, як і природа, Україна скоро розквітне, залишаючись соборною державою, що схід і захід все ж будуть разом і територіально, і духовно. А ще — тернополяни починають будувати своє громадянське суспільство, не зважаючи на політичне забарвлення влади.
Наталія КАРПИШИН, депутат Тернопільської міської ради:
— Що хорошого? Як депутат і людина, яка займається громадською діяльністю, я радію з того, що відбувся Майдан. Це той прорив, те загострення хвороби, після якого відбудеться загоєння. Тому що навіть у моїй діяльності я бачила замкнуте коло, коли ми з людьми ходили в прокуратуру, міліцію, міську раду. Я займалася проблемою гаражного кооперативу. Вже не кажу про питання свого округу, на який жодної копійки не виділяють. Я теж не змогла добитися нічого. Нашому пану меру Сергієві Надалу довелося червоніти єдиний раз, коли громада прийшла на сесію й фактично примусила вислухати свою думку. А я червонію щодня, їдучи в маршрутці зі своїми виборцями, і це при тому, що я зробила усе можливе. Люди знають, бо ми разом із ними оббивали пороги міськради, щоб хоча б клаптик дороги відремонтувати, і нічого не могли зробити. Але якщо півтисячі тернополян стоять під міською радою і їх не хочуть чути, то що вже говорити про одну людину чи кількох? Але зараз я бачу світло в кінці тунелю, бо до цього часу був просто відчай. Не можу говорити про погане, бо вірю: настав час оздоровлення України. Я гуртую навколо себе фанатиків у доброму сенсі цього слова, в яких загострене почуття справедливості. Зараз навіть не йдеться про приклад Європи для влади нашого обласного центру. Поряд — Львів, де міський голова Андрій Садовий ходить по місту пішки, їздить в громадському транспорті, й люди звертаються до нього без проблем.
Леся ТРИБОЦЬКА, жителька Тернополя:
— Мій друг дитинства прибув у гості до батьків з Канади, де він живе уже більше десяти років. За два дні поїхав у Київ, тоді у Харків і Одесу. Коли повернувся, сказав: в Україні війна. Так не хочеться в це вірити. Адже квітнуть сади, зеленіють ліси, співають пташки, радіючи життю. Не хочеться вірити в чутки, що на Тернопільщині є російські диверсанти, які готують провокації на 9 травня. Не хочеться вірити, що політики, які активізувалися перед виборами, обіцяючи народу «золоті гори», сповідують виключно свої меркантильні інтереси. Може, це добре, що не хочеться вірити у погане, а тільки в мир і любов між людьми, як би банально це не виглядало.
Богдан БРИЧ, голова громадської організації «Майдан Тернопіль»:
— Ви знаєте, я взагалі донедавна жив дуже спокійно. У мене невеликий бізнес, я любив і люблю рибалити, люблю спорт і завжди належав до того кола людей, які впевнені, що важко змінити систему. Але коли я побачив, як побили дітей на Майдані, то усе в душі перевернулося, і після того я не зміг просто сидіти вдома. Поїхав у Київ, був там три місяці, брав участь в усіх бойових діях, був поранений, прооперований. Зараз я проходжу реабілітацію й займаюся громадською діяльністю. Я докладу максимум зусиль, щоб наша Україна змінилася, бо ми це можемо зробити. Я це побачив на прикладі Майдану. Хоч як би було важко, хоч би що відбувалося, потрібно вірити у свою мрію. Щодо останніх подій біля Тернопільської міської ради (нагадаємо, минулої п’ятниці ініціативній групі перешкоджали зайти на сесію міськради, де розглядали земельні питання. — Ред.), то я впевнений, що європейська влада, європейські депутати не ставляться так до своєї громади. Потрібно було вийти до людей одразу, а не тоді, коли вже, як кажуть, не було куди діватися. Це прийшли ваші виборці, бо де їм з вами ще зустрітися? Адже, як зробили розслідування журналісти, майже жодного депутата у часи прийому громадян немає на місці у його офісі, спеціально для цього наданому. А якщо про хороше, то я щасливий, що залишився живим. За це я дякую Богу. От зараз весна, світить сонце, і я радію, що можу все це бачити. Зараз багато нових людей з’явилося у моєму житті, які вірять у перемогу справжньої демократії, які є своєрідними ентузіастами у боротьбі за громадянське суспільство.
Олександр ФІЛЬ, голова громадської ради з питань екології при управлінні ЖКГ і благоустрою Тернопільської міськради:
— Добре те, що ми є свідками того, як формується громадянське суспільство, а негатив у тому, що чинна міська влада намагається і далі жити по-старому. Щиро бажаю нашим обранцям, щоб вони зрозуміли: так, як раніше, вже не буде. Адже тернополяни усвідомили — саме вони є власниками міста, в якому вони живуть. Це надзвичайно важливо, бо наша міська влада довела громаду до того, що вона почала активно захищати свій життєвий простір від дій влади. Це де-факто так є. Ви ж подивіться, скільки протистоянь проти забудови дитячих майданчиків, скверів, парків. От буквально у вівторок почалося будівництво на території парку Національного відродження. Хіба міська рада захищає інтереси громади? Ні. Міська влада на сто відсотків діє проти інтересів громади і не хоче змінювати код своїх дій. Таке враження, що влада отримала Тернопіль в безкоштовну оренду з правом продажу. Через щільність забудови і вирубування дерев люди вже практично не мають чим дихати. Є лише проїзд для автомобілів.
Василь ЮРІЇВ, територіальний менеджер компанії Roshen:
— Позитив у тому, що вже починається сезон відпусток, гарний настрій, гарна погода, вихідні... У моєму житті зараз все добре — нормальна зарплата, хороший кар’єрний ріст. Погано лише те, що поки безрезультатно я і моя родина намагаємося віднайти справедливість у правоохоронних органах, куди ось уже протягом року звертаємося щодо невиконання угоди забудовником. Адже ми виплатили кошти за пайову участь ще 2008 року і сподівалися до цього часу отримати житло. Уже неодноразово зверталися в міліцію і прокуратуру, але справу вкотре закривають за відсутністю складу злочину. Це при тому, що горе-забудовник мільйони гривень привласнив, і склад злочину, як кажуть, видно неозброєним оком. Я і ще сорок пайовиків маємо надію: можливо, зі зміною влади корупції поменшає. Адже так хочеться думати позитивно.