Відновлення цвинтаря у Сухій Волі, якої вже немає на карті

Уже всьоме відбувся історико-краєзнавчий табір-експедиція «Вирій-2015». У серпні молоді люди з України, Польщі та Чехії мали змогу ознайомитися з історією етнічних українських земель, що сьогодні знаходяться у східній прикордонній зоні Польщі. Під час «Вирію-2015» учасники розпочали відновлення українського цвинтаря в неіснуючому сьогодні селі Суха Воля, який після депортації автохтонного українського населення до УРСР 1945 року залишився наодинці з часом та забуттям.

Село Суха Воля було розташоване за 11 км від повітового міста Любачева. Воно було закладене магнатами Синявськими на початку XVII ст. 1785 р. займало територію 30,58 км2. Парохіяльний цвинтар розташовано в лісі на підвищенні. Засновано у XIX ст., площа 0,3 га, найстаріший надгробок датується 1861 роком. У 1920—1930-х роках в селі діяли читальня Просвіти кооператива «Згода», філія товариства «Сільський господар». За даними Володимира Кубійовича, до початку Другої світової війни у селі було 1870 мешканців, з них 1690 українців, 80 українців-латинників, 10 поляків, 50 польських колоністів, 35 євреїв, п’ятеро німців.

У серпні 1944 р. почався терор поляків проти місцевого населення: грабунки, підпалювання господарств, вбивства. Через рік село було оточене польським військом, і всіх українців змусили до переселення. Викинуті зі своїх домівок люди очікували на транспорт до УРСР просто неба неподалік залізничної станції Олешичі. Щойно наприкінці листопада мешканці Сухої Волі прибули на Тернопільщину, де людей розселили переважно в Гусятинському районі.

За час табору учасникам вдалося розчистити цвинтар від зайвої рослинності, почистити майже 100 хрестів, частину з яких вирівняно і поставлено на первісне місце. Також було проведено інвентаризацію почищених хрестів та створено докладну мапу цвинтаря. Над кількома надгробками працювали студенти-реставратори каменю під керівництвом фахового реставратора, випускника Львівської Політехніки Романа Колодія.

У рамках мандрівної частини табору учасники відвідали терени Надсяння, Західної Бойківщини та Лемківщини, ознайомилися з розмаїттям матеріальних пам’яток, поспілкувалися з живими свідками історичних подій.