Володимир ОВСIЙЧУК: «Тарас Шевченко — руський Рембрандт»
Нещодавно у конференц-залі Львівського палацу мистецтв відбулася леція доктора мистецтвознавства, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Володимира Овсійчука «Маленький геній Тараса Шевченка», присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Від 1960-х років його лекції та шевченківські вечори славилися популярністю серед інтелігенції та студентів Львова. В. Овсійчука називали і Людиною Ренесансу, і Людиною-Легендою, яка прокладає мости через століття. Однак напівнаповнена зала спонукала до роздумів: що змінилося?
Українські пісні виконали бандуристи, чим немовби перенесли нас, слухачів, і старого професора в атмосферу минувшини. Зі вступним словом виступив завідувач Народного музею-кімнати Тараса Шевченка Роман Наконечний, котрий шанобливими словами відзначив лекції В. Овсійчука про Т. Шевченка. З болем у голосі пан Роман згадав нещодавню публікацію Тараса Марусика в газеті «Літературна Україна» під назвою «Ти знаєш, що ти — Стус? Ти знаєш про це чи ні?» з приводу згоди генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса про експозицію у виставці до цьогорічних Шевченківських днів у музеї картини М. Прокопенка «Пророк України». Багато відвідувачів оцінили її як відверту провокацію.
Володимир Овсійчук розпочав лекцію словами: «Немає дорожчого імені для українського народу, аніж ім’я Тараса Шевченка». Мистецтвознавець наголосив, що цього року шевченківські дні минули пасивно, ніби львівське товариство дещо забуло традиції. Нагадав, як за радянської влади слухачів було вдвічі більше і всі переживали, що їх заборонять, натомість сьогодні навіть не всі державні установи на належному рівні їх відзначають, а то й забувають це зробити. Проте продовжив: «Сподіваюся, ця духовна втома мине, і рятівний образ Шевченка не дасть нам забутися. «Щасливий український народ, бо має Шевченка», — повторив він видатного львівського скульптора Дмитра Крвавича. Пам’ятаю з дитинства, як на застеленому скатертиною столі, біля хліба й солі, лежав «Кобзар». З ним у руках минули мої юнацькі роки. З-поміж іншого, кріпаком супроводжуючи пана Енгельгардта в Петербург, Тарас витримав подорож, маючи всього один чобіт, який перевзував з ноги на ногу. Викладаючи понад 60 років, навчаю студентів бути дисциплінованими та вірними собі, як Шевченко. Біографію поета вивчають ще з початкової школи, але не всі знають Шевченка-художника, чиєму пензлю належить орієнтовно 800 мистецьких творів — акварелей, офортів, гравюр. Відомі портрети Т. Шевченка — Малевської, Г. Закревської, княгині Кейкуатової, пейзажі «Захід сонця» та інші картини, які сколихнули всю Україну технікою живопису і гармонією барв. У Казахстані Шевченко створив серію картин про казахів, які й не мали б уявлення про свої національні традиції, вбрання, якби не він. За це його вважають своїм і назвали іменем Тараса Шевченка музей. Шевченка називали «руським Рембрандтом», адже він досягнув у живописі неймовірної майстерності. Над книжкою «Мистецька спадщина Тараса Шевченка в контексті європейської художньої культури» (2008) я працював десять років, щоби показати, що Шевченко був митцем європейського рівня». Зрештою В. Овсійчук підсумував: «Бог дав Шевченкові багато талантів, але долі не дав».
Поезія Шевченка спонукала українських митців до написання його портретів: М. Старовойта, Д. Довбошинського, Л. Медвідя, З. Кецала, Є. Безніска, Б. Мусієвського, М. Демця, інших. На думку проректора Львівської національної академії мистецтв з наукової роботи Романа Яціва, «до сьогодні так повно й вичерпно ніхто не представив малярської величі Кобзаря та його національної ідеології, зорієнтованої до національної свободи».
