Ворожба по-українськи
Макс Вебер, досліджуючи умови виникнення капіталізму та ринкових відносин, у своїй філософській праці «Протестантська етика і дух капіталізму» зазначає, що з приходом капіталістичних відносин у суспільстві відбувається перехід мислення від міфологічного до раціонального, внаслідок чого починає набирати силу процес «розчаклування» світу. Тобто будь-який процес людської діяльності починає вибудовуватися як найкоротша пряма від його початку до завершення. Яскравим прикладом магічного вирішення проблем, або ворожби, є первісні ритуали, що оголюють такий різновид мислення, який для успішного полювання брав до уваги не лише професійні якості мисливця і стан його мисливської зброї, а й спеціальні магічні церемонії, що проводяться перед полюванням.
Під кутом зору сучасної людини, подібне досягнення запланованої мети — обтяжливий і складний процес, що гальмує його виконання. Узагалі, з погляду здорового глузду і просто розумного погляду на умову виконання того чи іншого процесу, абсолютно безглуздо проводити спеціальні церемонії й жертвопринесення перед тим, як, коли йдеться про полювання, просто знайти сліди оленя, піти ними й вислідити здобич. Також із погляду логіки й розуміння умов успішного закінчення того чи іншого трудового процесу обтяжливою, марною і гальмівною для будь-яких підприємницьких починів є пропозиція чиновникові хабара з метою його сприяння або, навпаки, з проханням, аби він не втручався в процес. І в полюванні первісних мисливців, і в сучасному трудовому процесі, який може бути успішно реалізований та ефективно здійснений лише після виконання корупційної дії, — єдина структура, єдиний механізм реалізації, які забирають безліч часу й енергії. І в першому (первісні мисливці), і в другому (хабар) прикладах ми маємо справу із синкретизмом, коли безпосередньо трудовий процес майже нерозривно зливається ще з чимось, що не має до нього жодного стосунку. На перший погляд, здається, що в корупційних діях усе ж таки раціоналізовано процес заробляння тих первинних грошей, які віддадуть у вигляді хабара, але в реальності виявляється, що навіть справа, яка принесла гроші для хабара, теж може бути здійснена лише після відповідної «подяки» когось більш високопоставленого.
Для дослідника, який знає суть первісних магічних ритуалів, прояви корупції в сучасному суспільстві завжди будуть зрозумілими як дієвий аспект світовідчування, аналогічний світовідчуванню первісних мисливців. Тому в будь-якій корупційній дії він шукатиме нехай і неусвідомлюваний, сакральний об’єкт або явище: «духу», «демона» або «тотема», які сприятимуть успішному початку, якщо їм дати відповідне жертвопринесення — хабар.
П. Федоров у своєму дослідженні «Архаическое мышление: вчера, сегодня, завтра», яке нещодавно вийшло в Росії, пояснюючи різні аспекти взаємодії з надприродними силами людей давніх суспільств, відзначає, що для архаїчного мислення «першим варіантом дій для досягнення результату було умилостивлення духів або божеств шляхом принесення жертв. Це не що інше, як ідея хабара». У нашому суспільстві таким «сакральним» об’єктом — духом чи божеством виявиться хоч і не кожен, але більш високопоставлений начальник, тому в аурі сакральності чи псевдосакральності у нас виступає кожен вищий рівень на соціальних сходах. Здоровий глузд нібито підказує, що ми маємо справу просто з бажанням незаконно підвищити власний матеріальний добробут. Але, хоч як крути, якщо суспільство мириться з подібним станом справ, тобто готове виконувати багато важливих справ в обтяжливий, довготривалий і марнотратний спосіб, ми маємо справу з неусвідомленим обожнюванням або когось вищого, або соціальної піраміди. Таке суспільство неконкурентоспроможне й завжди доганятиме країни, в яких діють справжні ринкові відносини. Якщо для частини нашого населення процес десакралізації вищого чи будь-якого начальника вже стався або набирає сил, то, до певної міри, в їхній колективній уяві наділеним якоюсь «магічною» силою все ще залишається саме ієрархічне місце і, звісно, влада як явище. Інакше кажучи, в колективному уявленні значної частини громадян нашої країни все ще існують певні «магічні» пази», які на підсвідомому рівні відчувають владу як щось таке, що стоїть окремо, самостійно й вище за будь-яку людину. Це і є неусвідомлюване, але неабияк шановане багатьма нашими співгромадянами божество в їхньому світовідчутті, в їхній неусвідомленій релігійності.
Об’єкт або суб’єкт, яких не можна обійти не вмилостививши, завжди, якщо не в свідомості кожної конкретної людини, то в колективному неусвідомленому, відчувається як щось наділене надприродними здібностями. Корупцію давно вже слід віднести до магічних або квазімагічних дій у справі досягнення певної мети. І небезпека полягає ще й у тому, що її існування гальмує розвиток раціонального мислення, а в менталітеті учасників подібних схем місце начальника мимоволі починає сприйматися як щось таке, що має чарівну силу. Номенклатурна ж піраміда сприймається як певне самостійне явище, яке наділяє тих, хто перебуває на її вершині, особливими повноваженнями й особливими, такими, що перевищують потреби звичайної людини, бажаннями...
